Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Королівство у спадок, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"

1 080
0
30.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королівство у спадок" автора Олег Говда. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 105
Перейти на сторінку:

— Вб'ю! — заволав, піднімаючи меч і кидаючись на мене, наче бажав розколоти навпіл.

О боги! Такого шмаркача навіть вбивати гріх. Втім, він сам вибрав собі долю. Міг, як їхній п'ятий, більш розважливий товариш, залишитись у корчмі. Можливо, разом вони навіть зуміли б і інших відмовити від підлості та дурості. Але душа у хлопця виявилася з гнильцем. Йому захотілося гострих відчуттів. Та ще й з гарантією. Коли жертва свідомо слабша. А хто сіє вітер, пожинає бурю.

Я відвів його меч бічним ударом. Використовуючи енергію руху, змістився ліворуч і зворотним помахом клинка, чиркнув по шиї. Довгою і худою, як у курчати. Хоча, ні… як у грифа… Особисто для мене, найнеприємнішого зі стерв'ятників. Навіть гієна, порівняно з цією облізлою потворністю, здається красунею. Поки мовчить…

— А-а-а! — зойк болю змусив швидко розвернутися, але ще не закінчивши руху, я здогадався, що побачу.

Обидва «месники» отримали своє. Один лежав ниць і вже не подавав ознак життя. Другий — стояв на колінах і тихо скиглив, намагаючись запхати нутрощі, що вивалилися, назад у живіт. Це було зовсім не те, за чим вони приходили, але як гукнеться так і відізветься. Якби на місці амазонки була інша дівчина, беззахисна, навряд чи вояки виявили б поблажливість і милосердя.

Я підійшов до пораненого. У моєму світі його напевно ще витягли б. Оскільки навіть найзапекліший злочинець і закінчена мерзота мають право на медичну допомогу. Але я клятви Гіппократа не давав. Тож руку не стримував. Зніс голову, як бритвою зрізав.

Леонідія зірвала пучок трави та витерла клинок.

— Дякую…

— Нема за що… — я теж очистив лезо меча, тільки використав для цього полу каптана останнього мерця. — Я думаю, ти б і сама впоралася.

Амазонка кивнула, вклала шаблю в піхви і простягла руку.

— Лія...

Від несподіванки я мало не брязнув: «що?». Встиг утриматися. Зрозумів — войовниця назвала мені своє таємне військове ім'я. Тим самим визнаючи гідним довіри. Знати б ще, що у таких випадках заведено відповідати.

— Дуже приємно. Гарно звучить… — потім принюхався. — Мені здається, чи щось горить?

— М'ясо!

Залишена без нагляду шинка вже помітно обвуглилася, щоправда, тільки з одного боку, так що багато зрізати не довелося. Зате та частина, що залишилася, набула дивовижного смаку і буквально танула в роті. Тож ми ні на що не відволікалися, доки не вм'яли кожен свою порцію.

— Ммм… Смачно… — промуркотіла дівчина, викликавши в мене напад сміху. Спершу не зрозуміла. Потім здогадалася. Усміхнулася і несильно штовхнула мою ногу. — Не бачу нічого смішного. А сміх без причини...

— Згоден, — я зробив серйозне обличчя. — Життя взагалі мало схоже на комедію. А якщо намагається пожартувати, це майже завжди боляче. Ну що, будемо лягати спати чи як? Завтрашній день навряд чи виявиться набагато легшим за сьогоднішній.

Леонідія кинула пару товстіших гілок на жар і несподівано запитала:

— Колю, а ти певен, що нам усе ще варто витрачати час на пошуки ведмедя?

— Тобто, як? А винагорода?

— Мішок ячменю та дюжина яєць? — засміялася дівчина. — Так... Достойна винагорода для спадкоємця престолу.

— Ну… Пташка по зернятку клює… А я не в тому становищі, щоб харчами перебирати.

— Кинь, — відмахнулась вона, потім серйозно заговорила. — Місячний Лиск я прийму… Спасибі. Від такого подарунка жодна войовниця не змогла б відмовитись, навіть якщо не заслужила. Але для мене і всього королівства амазонок важливий і цінний клинок принцеси, а не піхви. І тим паче, не інкрустація на них. Отже, якщо не хочеш мене образити чи зв'язати почуттям вічного обов'язку — я завтра ж повитягаю з окладу всі камінці...  до одного. І віддам тобі.

— Лія ...

— І жодних заперечень. Їхню вартість не порівняти з цінністю зброї, але… якщо ти й зараз відмовишся… то, присягаюся Списом Діви…

— А ось цього не треба, — перебив квапливо, акуратно закриваючи їй рота долонею. — Не варто даремно розкидатися клятвами. Я зрозумів... Згоден. Мені вершки тобі коріння. Або навпаки... Загалом, як казав мій батько: жінка завжди має рацію у своїх бажаннях... Особливо, якщо вони співпадають з твоїми.

Останню фразу, я, природно, у слух вимовляти не став. Не всякою мудрістю треба ділитися із ближніми. Особливо, якщо вони іншої статі. Я навіть сказав би — протилежної.

1 ... 25 26 27 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство у спадок, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство у спадок, Олег Говда"