Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— У такому разі й мені, завдяки дівчині, перепаде кілька монет! — зраділа баба.

Баоюй почав розпитувати, у якім саме селі розташована кумирня, чи далеко до неї, бабуся Лю відповідала перше, що спадало на думку.

Але Баоюй слова її прийняв на віру й усю ніч думав про цю історію.

А вранці він дав Бейміну трохи грошей, зі слів баби пояснив, куди їхати, й вирішив діяти, як тільки Беймін повернеться й розповість, як стоять справи.

Служник довго не повертався, і Баоюй собі місця не знаходив від хвилювання. Лише на смерканні з’явився Беймін у веселому настрої.

— Ну що? — нетерпляче запитав Баоюй.

— Ви все неправильно пояснили, — з усмішкою мовив Беймін. — От і довелося мені шукати! Зруйнований храм дійсно є, тільки зовсім в іншім місці, у північно-східній частині села!..

— Бабуся Лю вже стара, могла переплутати, — сказав Баоюй просяявши. — Розкажи краще, що бачив.

— Ворота храму виходять на південь — вони зламані. Я мало не лопнув від злості, поки їх знайшов. Думав кинути все й повернутися додому. Зате, побачивши кумирню, дуже зрадів. Але, глянувши на статую, заледве не звалився на землю. Вона й справді немов жива.

— Іще б! — скрикнув Баоюй. — Адже вона може перетворюватися на людину!

— Але це ніяка не дівчинка! — вигукнув Беймін і навіть руками сплеснув. — Це богиня віспи, із чорним обличчям і рудим волоссям!

— Дурень! — крикнув Баоюй, плюнувши з досади. — Навіть такого простого доручення не зміг виконати!

— Ви напевно все це із книг вичитали або всякої бридні наслухалися, пане, — заявив служник, — а я винуватий!

— Ну добре, не гнівайся, — примирливо сказав Баоюй, — буде в тебе вільний час, пошукаєш ще. Може, стара все вигадала, тоді справа інша. А якщо це правда? Невже не хочеш зробити добру справу? Адже вона тобі в майбутньому зарахується! Зроби, як я кажу, і дістанеш нагороду!

Заледве він устиг вимовити ці слова, як на порозі з’явився хлопчик-служник, який чергував біля других воріт, і доповів:

— Панянка з кімнат старої пані чекає на другого пана!

Якщо вам, дорогий читачу, цікаво дізнатися, хто прийшов, прочитайте наступний розділ!

Отже, Баоюй поспішив вийти й побачив служницю Хупо, вона стояла перед кам’яним екраном біля воріт.

— Скоріше йдіть до старої пані, — сказала вона, — на вас чекають.

Коли Баоюй увійшов у дім матінки Цзя, всі зібралися. Матінка Цзя, пані Ван і сестри радились, як улаштувати частування для Сян’юнь.

— Я от що хочу запропонувати, — сказав Баоюй. — Оскільки будуть усі свої, не треба встановлювати кількість страв — кожне вибере собі те, що любить. А замість столів, за якими, зазвичай, усі розсідаються по старшинству, можна поставити високі чайні столики з однією або двома улюбленими стравами для тих, хто за ними сидить, а також тацю з холодними закусками й чайник із вином. Так буде цікавіше.

— Ти маєш рацію, — погодилася з ним матінка Цзя й одразу передала розпорядження на кухню: — Нехай завтра приготують наші улюблені страви на всіх запрошених, поставлять їх у кошики й віднесуть у сад. Там і будемо снідати.

Пока балакали, настав час засвічувати лампи. Але про те, як пройшов цей вечір, ми не розповідатимемо.

Наступного ранку всі попрокидалися рано. День видався чудесний.

Лі Бань підхопилася ще на світанку й стежила, як служниці змітають із доріжок опале за ніч листя, протирають столи та стільці, готують посуд для чаю й вина.

Фен’ер, служниця Фенцзє, привела стару Лю й Баньера й запитала Лі Вань:

— Ви дуже зайняті, пані?

Замість відповіді Лі Вань звернулася до старої Лю:

— Казала ж я, що тобі не вдасться піти, а ти квапилася.

— Стара пані мене не відпустила, — відповіла стара Лю, — хоче, щоб і я повеселилася днинку.