Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 004
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 266 267 268 ... 334
Перейти на сторінку:
доктора богослов’я. У 1908 р. висвячений на священика. В 1918–1926 pp. був ректором Духовної семінарії в Перемишлі та професором церковного права, з 1923 — член-засновник історично-правничої фракції УБНТ, з 1926 р. — єпископ-помічник Перемиський, у 1939–1941 pp. управляв західною частиною Перемиської єпархії (Посяння), маючи осідок у м. Ярославі. 25 червня 1946 р. був заарештований та ув’язнений у Перемишлі, згодом перевезений до Львова і засуджений на 10 років таборів. Заслання відбував у Воркуті. Помер 12 листопада 1950 р. в Абезі під Воркутою. Беатифікований папою Іваном Павлом II 27 червня 2001 р. Його мощі зберігаються у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Львові. Основні праці: “Подружнє право в новім кодексі церковнім (Жовква 1921), “Дві престольні церкви Перемиські” (Перемишль 1937), “Три синоди Перемиські й єпархіяльні постанови Валявські і XVII–XIX ст.” (Перемишль 1939), “Історія перемиської капітули” (рукопис у Капітульній бібліотеці в Перемишлі, 1945) та ін. Див.: Congregatio de Causis Sanctorum, prot. № 2256, т. 1, Roma 2001, c. 491–540; Liubov Derdziak. Społeczno-wychowawczy aspekt działalności duszpatzrskiej błogosławionego Hryhorija Łakoty (1908–1950), Biskupa pomocniczego grekokatolickiej diecezji pszemyskej. Lwów 2010.(обратно) 312

Іван Лятишевський (1879–1957) — доктор богослов’я, греко-католицький єпископ-помічник Станиславівський. Родом із с. Богородчани на Станиславівщині, закінчив гімназію в Станиславові, філософію та богослов’я вивчав у Львові, Фрайбурзі, Інсбруку та Відні. У 1907 р. захистив у Відні докторську працю “Флорентійська унія та її значення для української Церкви” й отримав єрейські свячення з рук єп. Григорія Хомишина. Опісля був катехитом вищої реальної школи в Станиславові і викладав історію Церкви в Духовній семінарії в Станиславові. У 1929 р. іменований папою Пієм XI Станиславівським єпископом-помічником. У квітні 1945 р. був заарештований, півтора року перебував у Лук’янівській тюрмі в Києві, врешті засуджений до п’яти років заслання, яке відбував у селищі Чулактау Джамбульської обл. Казахстану. Коли 12 квітня 1950 р. сплив термін ув’язнення, єпископа за рішенням Особливої наради МДБ СРСР від 25 листопада 1950 р. залишили на спецпоселенні в Джамбульській обл. 27 вересня 1954 р. єп. Лятишевський був звільнений за станом здоров’я і 3 червня 1955 р. повернувся до Станиславова, де помер 27 листопада 1957-го. Перед смертю висвятив на єпископа Івана Слезюка. Див.: ГДА СБУ, ф. 6, спр. 35826.

(обратно) 313

Василь Щурат (1871–1948) — відомий літературознавець, поет, голова НТШ, натхненник і перший ректор Українського таємного університету у Львові (1921–1923), за що в 1921 р. просидів три місяці в польській тюрмі (жовтень-грудень). У 1898–1934 pp. учителював у державних гімназіях Перемишля, Бродів і Львова, у 1921–1934 pp. був директором приватної жіночої гімназії сестер-василіянок у Львові. Писав художні твори, поезії, перекладав українською поезії з латинської, французької, німецької, польської, російської, білоруської мов. Помер 27 квітня 1948 р. у Львові.

(обратно) 314

Павло (Петро) Кисіль, ЧСВВ (1883–1939) — єромонах-василіянин, родом із с. Усмирі біля Варяжа. У 1898 р. вступив до василіянського чину і в 1904 р. склав вічні обіти. Богословські студії закінчив у Кристинополі та Римі. В 1908 р. висвячений на священика, викладав філософію та богослов’я у Лаврові, Кристинополі та Крехові; у 1920–1925 pp. був віце-ректором і викладачем богослов’я в Духовній семінарії у Львові, потім повернувся до праці в чині, займався видавничою діяльністю як редактор “Бібліотеки релігійної освіти” в Жовкві та був капеланом сестер-служебниць; з 1933 р. став ігуменом у Золочеві. Помер 10 червня 1939 р. в Жовкві.

(обратно) 315

Джованні Дженоккі (Giovanni Genocchi, 1860–1926) — дипломат Апостольської Столиці, перший апостольський візитатор в Україні. Родом з Равенни (Італія), закінчив Папську семінарію “Піо”, де вчився разом з майбутнім папою Бенедиктом XV, у 1880 р. захистив докторат з філософії, у 1883 р. висвячений на священика. Належав до згромадження Місіонерів Пресвятого Серця, працював місіонером у Сирії, Туреччині, Новій Гвінеї, Колумбії, Перу, з 1900 р. став протоігуменом згромадження. У 1920 р. був призначений апостольським візитатором для України з метою зібрати інформацію про стан справ у Східній Галичині, населення якої потерпало від репресій польської окупаційної влади. Апостольському візитатору так і не вдалося заїхати далі на схід, аніж Варшава, — через перешкоди з боку польського уряду та воєнні дії в Україні він був змушений повернутися до Риму. Все ж свою місію він частково виконав, бо йому вдалося зібрати інформацію про ситуацію в Галичині шляхом листування та зустрічей з українськими колами у Варшаві та Відні. За час своєї місії він написав близько 30 звітів. У 1923 р. він знову відвідував Україну з метою дослідити причини польсько-української конфронтації. Помер у Римі 6 січня 1926 р. Докладніше див.: Іван Хома. Апостольський престіл і Україна, 1919–1922 pp. Рим 1987; Giovanni Chóma. Padre Giovanni Genocchi Visitatore Apostolico dell’Ucraina // Analecta OSBM 3 (1–2) (1960) 204–224; Ліліана Гентош. Ватикан і виклики модерности: Східноєвропейська політика папи Бенедикта XV та українсько-польський конфлікт у Галичині (1914–1923 pp.). Львів 2006, с. 311–331, 428–436.

(обратно) 316

Пій XI (Акілле Ратті, Ambrogio Damiano Achille Ratti, 1857–1939) — папа Римський у 1922–1939 pp. До обрання папою був працівником Ватиканської бібліотеки, у липні 1918 р. призначений апостольским візитатором Польщі та Литви, з 6 червня 1919 — папський нунцій у Варшаві, з 1921 — кардинал. За свого понтифікату в 1925 р. уклав конкордат з Польщею, який врегулював правове становище УГКЦ в Польщі, та розв’язав римське питання, уклавши Латеранські угоди з Муссоліні у 1929 р. Особливо опікувався східними християнами та дбав за впорядкування східного канонічного права. У 1937 р. в енцикліках “Mit brenender Sorge” та “Divini Redemptoris” засудив ідеології фашизму та комунізму. В 1939 р. підтримав створення Карпатської України і призначив для неї апостольського адміністратора в особі Діонісія Няраді. Про понтифікат Пія XI писав сам Сліпий у 1929 році: Йосиф Сліпий. Папа Пій XI (1879-1929) // Богословія, т. 7. Львів 1929, с. 205–208. Див. також: Ісидор Нагаєвський. Історія Римських Вселенських Архиєреїв, т. 3. Рим 1979, с. 303–349.

(обратно) 317

Володимир Децикевич (1865–1946) — галицький громадський діяч, у 1906–1916 — голова департаменту Міністерства внутрішніх справ у Відні, у 1916–1918 — віце-президент намісництва у Львові, у 1921–1925 — голова Кураторії українських високих шкіл у Львові та професор адміністративного права в Українському таємному університеті, з 1930 — голова Кураторії Українського національного

1 ... 266 267 268 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"