Читати книгу - "Твої очі, Валерія Оквітань"

Сергій потягнувся аби доторкнутися до дівчини, яка з'являлась йому у найбрудніших його сновидіннях. Він і не надіявся її знайти після такої зухвалої втечі, коли він залишився з розбитою головою та порізом на шиї.

Гаряча дівчина. Темпераментна, така як йому подобається…

— Не смій. — грубий голос зупинив його, коли Сергій вже хотів доторкнутись до дівчини.

Спершу Сергій, нічого не розуміючи дивився на Віктора, очікуючи, що той йому все пояснить.

— Поки я не завершу свої справи з братом, ти й пальцем до неї не доторкнешся.

Віктор говорив спокійно, він знав, що його помічник не переступить через нього, що послухається.

— Це моя сестричка… — знову хтиво протягнув Сергій. Його очі гарячково блищали, коли він лише дивися на неї, важко уявити, що б він зробив, якби дівчина потрапила в його руки перш ніж її знайшов Віктор.

— Хороша в тебе сестричка, — з розумінням промовив чоловік, стискуючи його плече. — А тепер на вихід. І лікаря мені знайди.

Вони вийшли на ґанок синхронно закуривши. Віктор розминав шию, яка неприємно нила після довгої поїздки.

— Ти обіцяєш мені? Віддати її коли закінчиш з братом? — Сергій з поспіхом повернувся до головного, шукаючи підтвердження його слів.

Віктор важко видихнув, Йому вже набридла ця дівчина, та морока з нею.

— Як тільки я поквитаюсь з Андрієм, в тебе буде час погратись з “сестричкою”. — чоловік плюнув собі під ноги, викинув недопалок кудись в траву і зайшов в будинок.

— Лікаря, Сергію, — нагадав він, залишаючи свого підлеглого наодинці зі своїми фантазіями.

— Сестричка.... Покидьок, — посміхнувся він.