Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Серденько Змія, Віолетта Котова 📚 - Українською

Читати книгу - "Серденько Змія, Віолетта Котова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Серденько Змія" автора Віолетта Котова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 91
Перейти на сторінку:
Глава 9.1

Олег

 З якою швидкістю я летів в той день до Сергія, зафіксували лише камери дорожнього відеоспостереження, з яких я згодом отримав купу штрафів за перевищення, але це хвилювало мене менш за все. Я міг би розв’язати свої проблеми самостійно, мав можливості, але час, його катастрофічно не вистачало. Думаючи про те, що моя малеча залишилась зрадженою рідною матір’ю, та перебуває у друзів, не здогадуючись ні про що, я тиснув на педаль газу ще сильніше. А коли вона дізнається, що тоді? Всі плани змінились, бажання було лише одне, якомога швидше забрати дитину додому, та максимально зменшити рівень стресу, який їй влаштувала матір зозуля.

 Як добре, коли є вірні друзі, я так завжди вважав. Згадуючи про неочікувану витівку Кирила, почав сумніватися в своїх переконаннях, зі списку найкращих друзів ще не викинув, але після його слів обмірковував таку можливість. У грудях защемило, як згадав про своє серденько. Що вона подумала про мене, чомусь був впевнений, що сидить десь в тихому закуточку та плаче, дурненька, аби ж тільки увімкнула телефон, дала б почути свій голос. Якби не дитина, вже летів би до Юлі, нестримне бажання міцно затиснути тоненьку стать у своїх обіймах зростало в геометричній прогресії.

 Ворота до будинку Сергія виявились відкритими, я не думав про інше, влетів на подвір’я як скажений вискочив з автомобіля, та побіг до дверей. Сергій мене окликнув, як виявилось, друг тихенько сидів в альтанці, уважно спостерігаючи за мною.

- Гей, друже! Далеко зібрався?! – вигукнув Сергій, поклав недокурену сигарету в попільничку, встав та зробив декілька кроків назустріч.

- Привіт! Ти тут! Добре. – видихнув я.

- Ось чекаю на тебе. Кави хочеш?

- Ні, дякую! Не до кави зараз. Раз чекав, про все в курсі.

- Звісно, Ліка мені першому подзвонила. Що вирішив?

- Що тут вирішувати?! Забираю дитину та розлучаюся. – Сергій якось задумливо потер підборіддя.

- Це добре, навіть правильно, але…

- Що?

- Ти ж майже постійно на службі, хто буде з Олесею, якщо ти її забереш?

- Це я вирішу, візьму няню врешті решт.

- На мій погляд, не дуже гарна ідея.

- А що ти мені пропонуєш? Який вихід? Повернути її матері зрадниці?

- Ні. Вирішувати тобі, але зараз у нас в країні нічого не змінилося, тут все ще небезпечно, тягнути сюди дитину та тримати з чужою людиною не найкраще рішення. Можливо Лесі краще поки побути в моєму домі з дівчатами?!

- Не знаю… В будь-якому випадку я маю побачити доньку, все їй пояснити особисто, а не телефоном. Ще б було добре знайти Ірину.

- Хочеш їй повідомити про розлучення.

- І це теж. Хочу все розкласти по поличках.

- Гаразд.

- То, як? Допоможеш з виїздом на декілька днів? Я можу й сам вирішити, займе більше часу.

- Звісно, разом поїдемо.

 Насправді Сергій вирішив поїхати зі мною, бо скучив за коханою Лікою, ця дівчина як з’явилася в його житті, він інших бачити перестав, а також друг боявся, щоб я не наробив там дурниць, й мав рацію. В мене було велике бажання придушити навіть не того коханця, а власну дружину, не за те, що зрадила мене, а за те, що покинула дитину. Дорослі можуть змагатися між собою скільки завгодно, зраджувати, залишати, розходитись, але зрозуміти, як можна було так вчинити щодо власного дитя, я не міг.

 Сергій допоміг, як і обіцяв. Вже ввечері наступного дня ми успішно перетнули кордон та на всіх парах прямували до його будинку в Болгарії. Поїздка вийшла офіційною. На тиждень мене відрядили до підрозділу іншої служби, звідки ми разом вирушили в робочу поїздку на чотири дні. Я знав, що в мене потім не залишиться часу, щоб поїхати та знайти Юлю. Повернувшись додому, мені потрібно було терміново їхати до своїх хлопців на передову, там ще висіло одне невирішене завдання, справа, яку я мав довести до фіналу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 26 27 28 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Серденько Змія, Віолетта Котова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Серденько Змія, Віолетта Котова"