Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"

І тут я згадав, як батько розповідав, що коні короткозорі і тому дуже полохливі. Шори їм для того і надягають, щоб вони не сіпалися від кожного незрозумілого предмета або різкого руху. Тому, якщо ніщо не допомагає заспокоїти налякану тварину, найкращий спосіб — «засліпити» її, накинувши на голову щільну тканину.

Ні щільної, жодної будь-якої іншої тканини у мене під руками не було. Так що довелося використовувати єдиний доступний спосіб. Я знову кинув поводи, подався вперед і, як при грі в піжмурки, закрив коневі очі долонями.

Батько синові поганого не порадить...

На темряву, що несподівано звалилися на нього, кінь відреагував адекватно — завмер, як укопаний. Ну, а я, відповідно не тільки до законів Мерфі, але і звичайних — фізичних, поскакав далі. Перекидом через голову. В тому числі, власну.