Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - То ми притримуємося версії, що футболіст її задушив, чи ні? – Задумалася Фані.

    - Ми притримуємося фактів, - сказав Павло. - А вони такі, що версій може бути безліч. Наприклад, вона знайшла футболіста у нічному клубі, бо знала, як агент Інтерполу, про якісь його старі грішки, та почала шантажувати. Або він зустрів її там та побачив, що вона п’яна в драбодан. Тоді, він вирішив її врятувати та відвіз до себе. Поки добирав своєї норми алкоголю, влізла та брюнетка та задушила з ревнощів, тож вони вдвох підкинули тіло у наш номер. Якась дурня!

    - Проблема у тому, - сказала тітонька Квітка, - що навіть, знаючи всі факти, треба ще спиратися на психологію певного індивіда. Скажімо, хтось може вбити з переляку, а хтось знайшовши у себе в коморі мертве тіло холоднокровно перепоховає його.

    Вони знову зупинилися у Березівці. Цього разу, пані Купер вийшла з авто.

     - Це – на той випадок, якщо поруч знову снуватимуть натовпи головорізів та майбутніх небіжчиків, а Павло знову не зверне на них уваги. І Фані, дитино, принеси мені гарячий шоколад та круасан,чи щось на нього схоже.

     - Ти помітила, як вона жахливо до мене ставиться, і це – з дитинства. Натомість, до моєї сестри вона ставилася, як до тебе. Тож Зої Соломії все завжди сходило з рук.

     - Може, тітонька вважає, що чоловіки занадто перебрали на себе владу і треба підтримувати жінок? – Припустила Фані. -  Яким був її чоловік?

     - Він був мовчазний, - сказав Павло, поки вони стояли у черзі. – І він точно не був душею компанії. Хоча, я завжди вважав, що вони кохають один одного до нестями.

    - Може, ти нагадуєш їй його? – Припустила Фані.

    - Ти хочеш сказати, - повільно мовив наречений, - що я геть не душа компанії, одним словом – фрік, чи ботан?

     - Ну, це не так і погано, - посміхнулася Фані. – Втім, я думаю, вона помітила, що ти стриманий і серйозний, як і її Славко, якщо ти правильно його описав. А мене, як і твою сестру,  вона заохочує, бо в її часи жінці було важко продертися нагору. Зрештою, як і зараз, але тітонька Квітка цього не визнає.

     Фані віднесла тітоньці Квітці гарячий шоколад та булочку із вишневим варенням. Коли вона поверталася, то побачила, як якась мерзенна постать жіночої статі кричить на її ідеального Павла.

      - І нам ще пощастило, що Толік полагодив сифон, інакше б на тебе заявили у розшук! – Кричала мерзенна постать знайомим голосом Оксани. Павло був розгублений, але Фані здалося, що йому більше хочеться сміятися, ніж тремтіти від страху.

     - Шановна пані, - звернувся до мерзенної постаті пан Сміт. – Я перепрошую, але я можу відшкодувати вам збитки, якби ви…

     - Ксю, це – ти? – Запитала Фані. Мерзенна постать смикнулася, а Павло замовк.

    - О, Боже! Фані! Це - ти?! Ми з Танькою вже думали, що тебе викрали інопланетяни! - Це - було неймовірно, але сусідка обійняла майже-викрадену Феофанію.

    - Це - мій наречений, Павло, - представила Фані Павла, розгубленій Оксані.

    - Ти знаєш, що він рився у твоїх речах та вкрав твій ліфчик?

    - Так, чорний, він мені його повернув. – Фані ледь стрималася. Її бурхлива уява вже підказувала декілька сюжетних ліній та поворотів у детективній історії із чорним бюстгальтером. – Я його просила принести мої речі, але, схоже, ти йому не повірила.

     - Тому я й не завершив лагодити сифон, - сказав Павло та вдячно подивився на свою наречену.

     - О, - сказала Оксана. І тут вона почервоніла. Бо до них наблизився низенький пан незрозумілого віку та повідомив англійською:

    - Я усе, їдемо?

    - Я зустріла подругу, - пробурмотіла Оксана. Невідомий пан оглянув Фані в її  салатовому сарафані, що їй так личив. Павло почав відчувати ревнощі, однак порівняно  з ревнощами Оксани, його ревнощі були розминкою перед фіналом Ліги чемпіонів УЕФА, порівнюючи із фіналом Чемпіонату світу ФІФА. – Це пан Файв-о-Клок, з Флориди, - повідомила Оксана. Фані та Павло здивовано перезирнулися.

     - О, я тебе знаю, - звернувся пан Файв-о-Клок до Павла. Наречений Фані вирячився:

     - Я перепрошую, але не певен, що знаю вас.

     - Хлопець з яхт клубу, - згадав супутник Оксани. П’ять, ні десять хвилин, - сказав він Оксані, - та їдемо.

    - Хто це? – Запитала Фані.

    - Поклянися, що нікому не скажеш, особливо Тетяні, - схопила Фані за руку Оксана.

     - Якщо це не буде пов’язано із злочинами, - обережно сказала Фані.

     - Якими ще злочинами?! – Обурилася колишня сусідка. – Ти ж пам’ятаєш, я розійшлася з Олександром? – Як не дивно, Фані це пам’ятала, тож кивнула. – Тоді я ще подумала, що досить з мене всіляких мудаків. Вибачте, - перелякана Оксана звернулася до Павла.

    - Нічого, - підбадьорив її хлопець, - у нашої статі багато тих, хто її ганьбить, але я із стійкою допитливістю слухаю вашу захоплюючу історію.

     Фані захотілося засміятися і одночасно вдарити свого дивовижного нареченого. Оксана просто вирішила, що тимчасово почала погано чути.