Читати книгу - "Ліс втрачених душ, Дмитро Євтушенко"

— Що? Як це ти зробив?

— Магія! — без зайвих слів пояснив Андрій.

— Магія? — вирішив перепитати Степан.

— Це просте пояснення того, що я зробив. Якщо хочеш складне... Я звернувся до вищих духів, які населяють нашу планету і допомагають тим, хто може до них звертатися за допомогою... — Андрій не доказав, його перебили.

— Ну магія, так магія... — Степан нічого не зрозумів з того, що почав пояснювати його новий знайомий. Але слово «магія» він в цілому розумів, хоча ніколи і не вірив в неї. Він знову стиснув і розтиснув кулак, Степан не знав, як пояснити те, що з ним щойно сталося. Тож поки що він вирішив прийняти таку відповідь, а вже далі спробувати розібратися в цій справі ретельніше. — То це з її допомогою ти зникав? — здогадався Степан.

— Щось типу того...

— Щось типу того? А можна детальніше?

— Це захист від кривди. Насправді ти просто завмирав, коли намагався мене вдарити, — він знизав плечима, — а я відходив.

— І де ти такого навчився? — Степан вперше зіштовхнувся з чимось, чого не розумів. Але відразу себе виправив: це вдруге він зіштовхнувся з тим, чого не розумів. Він не знав, що за прилад використовували підлітки. І хоча Захар йому вже встиг щось пояснити, але запитань залишалося більше, ніж відповідей.

— Це дуже довга історія... Можливо, розповім іншого разу. Зараз нам треба вирушати туди, — Андрій вказав на ліс, — наші цілі в чомусь збігаються.

— Ти сказав, що займаєшся майже тим самим, чим і я. Що ти мав на увазі? — Степан згадав слова Андрія.

— Ти шукаєш зниклих підлітків...

— Так!

— А я шукаю тих... — Андрій трохи замислився, — чи того, хто їх вбив.

* Я закликаю вищих духів! Допоможіть мені залишитися неушкодженим від цієї людини.

** Я закликаю вищих духів! Дозвольте мені бути вашим знаряддям зцілення, допоможіть людині переді мною.