Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

- А чого причепилася?

- Які хитрі. Безкоштовно майже всю інформацію від мене отримали. Але все одно поділюсь, мені не шкода. Айша з дитинства звикла бути в центрі уваги. Спочатку вдома, потім при дворі, а зараз розраховувала в школі. І десь пів року їй це вдавалось. Погляди усіх вартих заздрості й не дуже наречених, були прикути до неї. А тут ти. Не аристократка. Без підтримки роду. Приперлась невідомо звідки, й через три дні перебування про тебе усі говорять. Звісно її це розлютило, того й прислала до тебе своїх хом’яків. Подивитись та оцінити рівень небезпеки. Але ще раз кажу. Сильно не хвилюйся через неї. Тут є кому дати їй відсіч. Мені вже час, але якщо буде щось потрібно, то звертайся. Допомагаю не завжди безкоштовно, але за любки беру оплату свіжими плітками.

І пішла розмахуючи пензликом на хвості, задоволена собою. Ця Олдрі, на перший погляд та емпатію, була не поганою дівчиною, просто любила пліткувати.

- І це вони ще не знають, що ти чужинка, - дивлячись в слід старшокурсниці, тихенько сказав Філл.

- То хай дізнаються якомога пізніше. А краще взагалі ніколи, - підвела я підсумки. Бажання залишатись якомога не помітнішою переслідувало мене ще з минулого життя.

10.03.157р.

Маг-Рівік

Я з усього розмаху влетіла в пишну ялинку й мене з головою накрило снігом, яким до цього були щільно обліплені гілки.

- Вже краще, - похвалив Вальдегор, допомагаючи піднятися на ноги.

Я з ним була не зовсім згодна, але сперечатися не стала. Сьогодні ми відпрацьовували навички рукопашного бою, й мені коштувало багато зусиль, аби не перетворитися на дракона. Не знаю чому, але коли в моїх руках був меч чи лук, майже не виникало бажання вирвати горло голими кігтями. Гор про це знав, але все одно не боявся спарингу зі мною.

- Досить валятися на снігу. Сніданок охолоне, - покликав нас Коша. А коли опинилися на ґанку, кинувши на нас незадоволений погляд видав по вінику та додав: - в будинок в такому вигляді не пущу.

Позбавившись снігу, ми увійшли в дім, де запах свіжої випічки зі смаженим м'ясом викликав голодне бурчання.

- Сьогодні знов піду до руїн, - сказав Вальдегор, після того, як втомив перший голод. - Можливо, цього разу буде більше можливості дізнатися про те місце.

- Було б не погано дізнатися хоча б назву міста, - пошуки я підтримувала.

До Маг-Рівіка вампір більше не виходив. Книги в будинку скоріше були відсутні, аніж присутні. Мої тоненькі конспекти прочитані до дірок, а роботи по дому не було, Коша добре справлявся зі своїм завданням. Того друг й лазив по лісу в пошуках чогось нового та відповідей: "Хто він?", чи "Звідки тут узявся?".

- У місті була бібліотека чи архів, - продовжив хлопець, - але вона повністю згоріла. Всередині лише залишки попелу.

- Якщо бібліотека, то шкода.

- Тобто архів ні?

- Також шкода, але не так сильно, як книги.

- Будите продовжувати, хтось запізниться до школи, - перебив нас домовий.

Запхавши в себе останню ковбаску на ходу, та перестрибуючи через сходинку, піднялася за сумкою.

***

Заняття, у чимось роздратованого магістра Ванліра розпочалося з того, що ми здали реферати, задані на попередньому уроці. Обрав двох “жертв”, серед яких був Філл та хлопець на ім'я, Патрік Брек, для захисту своїх робіт. Учні впоралися з завданням, що, безсумнівно, спричинило покращення поганого настрою. Далі урок пройшов легше. Магістр розповів про методи "харчування" немерців: кров, плоть, енергія та емоції. Але на жаль не обійшлося без чергового реферату. Паперу не накупишся, особливо за його ціною.

А от після обіду біля майданчика для тренувань з елементаристики зібралась купа народу, щоб повитріщатися на мене. Я це добре відчувала, бо зайва увага заважала концентруватися на завданні.

Магістр Дафстін на колишньому уроці поділив нас на чотири групи, згідно зі стихією. Через те що в мене був вибір, я обрала вогонь. Тепер стояла навпроти запаленої свічки і намагалася керувати полум’ям. Виходило не дуже, мені ніяк не вдавалося контролювати рівень, то було ледь помітне, то спалахувало так, що підійти було не можливо. А з натовпу чулись не добрі смішки, які сильно дратували. Магістр це помітив та розігнав спостерігачів, а я в цей час помітила двох дівок, що намагалися мені погрожувати в бібліотеці в компанії незнайомки.

***

А вже ввечері, коли вийшла до залу “Ведмедика” за брудним посудом помітила Частвінга Ванліра в компанії з незнайомим чоловіком. Вони гаряче про щось сперечалися, але не було змоги підслухати. І якби окрик пані Тош, я б забувши про обов'язки, тихенько підкралася. Але загрозливий вигляд жінки відштовхував усе бажання, охолодивши розум. І правда? Навіщо мені потрібні секрети інших? Чого постійно лізу у чужі таємниці? Скоро буду як Олдрі – ні дня без свіжої плітки.

11.03.157р.

Маг-Рівік

Неочікуваний стук у двері з самого ранку змусив нас з Кошем насторожено перезирнутися. Хто б це мав бути?

Вальдегор пішов ще на світанку на розвідку до лісу. Та й не міг він потрапити в місто. А Філлігран, ще був не в курсі де я живу.

Спустившись до цоколю все ж відчинила двері.

На порозі стояв гном зі згортком в руках.

- Ятаар Лій-Фо Ольше? – запитав він у мене.

- Так.

- Вам посилка. Ви можете підтвердити свою особистість?

- Одну хвилинку.

Залишивши гнома в крамниці під наглядом Самідіра, сама хутко забігла за кут, щоб із браслета непомітно дістати сувій-паспорт.

- Так, все збігається. Розпишіться ось тут. Це ваша посилка та ваша накладна, а це моя. Гарного вам дня. До побачення.

- І вам гарного.

Зачинивши двері за гномом-посильним, я обережно зняла обгортку. Під нею виявилася невеличка скринька, від якої пахло знайомим лісом.

***

- Ельфійська робота. Витончена. Надійна. Ця скринька - телепорт, та складається з двох частин, - виніс вердикт пан Прієр. – Перша в тебе, друга, в того хто хоче з тобою спілкуватися. Треба покласти в середину листа, та натиснути в певному порядку ось ці символи, лист одразу телепортується в іншу.

Я замислилась. Коли отримала подарунок, я його уважно обстежила та нічого схожого на підказку не виявила. Цілий ранок, замість сніданку, на це витратила.

Потрібен пароль.

Але який?

Із символів на шкатулці були квіти та ельфійські цифри. До