Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— Тоді йди готуйся зустрінемося в ресторанчику, я пообіцяв після пробіжки зайти до Джейка, він обіцяв розповісти мені щось важливе. До зустрічі.

— Бувай. — Сказала я рушивши до будинку.

Через пів години я вже покидала свій номер, повністю одягнутою і готовою до нового дня. Так як на вулиці було достатньо жарко, а ще був лиш початок дня, тож я вдягнула легкий блакитний комбінезон, кепку, щоб випадково не отримати сонячного удару та кинула свій купальник в пляжну сумку разом з рушничком і маленьким покривальцем, щоб можливо після сніданку сходити на пляж. Зачиняючи двері власного помешкання, краєм ока я побачила рух біля сусіднього будинку. Але повернувшись на рух побачила лиш пустий простір, і пальми що погойдувалися від легкого вітру. Це було справді дивно, що за весь час мого перебування тут, я жодного разу не зустріла нікого з моїх сусідів. І в це було тяжко повірити, так як тут було аж занадто багато туристів і щоб з такою кількістю відвідувачів ще й вільні будиночки залишались, просто не можливо. Але гаразд я маю справи, тож швидко змінивши хід думок рушила до нашої готельної їдальні.

Біля входу мене сьогодні зустрів, мій знайомий Джеймі. Після того як він провів мене до мого номеру я його більше не бачила, і ось ми знову зустрілись.

— Привіт!

— Доброго ранку, Стейсі. — Як сильно він би не хотів привітатися неформально, правила є правила. — Як бачиш в нас сьогодні багато вільних столиків тож можеш обирати той що тобі до смаку. — Я пройшлась поглядом залом. І справді сьогодні все виглядало надто пустим, на деяку мить мені навіть стало лячно.

— Знаєш після того як кожен день, я ледве не билася за вільне місце, ця різка зміна трішки жахає. — Його губами розпливлася посмішка.

— Не варто хвилюватися. Це лише акція одного дня. Більшість сімей сьогодні поїхали на ранішню екскурсію пароплавом, тож мають повернутися не раніше п’ятої. Раджу тобі скористатися цією нагодою і зайняти найкращий столик.

— Велике дякую! Але я вже маю найкраще з цієї ситуації, наприклад цю ідеальну тишу. - Після чого ми разом розсміялися. — Що ж гарного тобі дня! Піду на своє улюблене місце з видом на океан.

— Непоганий вибір. Можливо ще якось зустрінемось?! — Запитав він мене вслід.

— Можливо й так. — Сказала я з легкою посмішкою. Коли питання доходить до побачень, я в цьому абсолютно категорично вибираю займати нейтральну сторону. Жодних обіцянок, але й жодний заперечень.

Кинувши сумочку на сусідній стілець, я почала розглядати меню, що вже лежало на кожному столику, чекаючи відвідувачів. Сьогодні вирішила, що з мене буде достатньо чогось легкого, тож замовила салат з морепродуктів і апельсиновий сік. Мені якраз принесли замовлення коли постать Стіва перетнула двері їдальні. Його погляд був дещо здивованим, оглядаючи майже пусту територію. Він перемовився декількома словами з Джеймі і рушив до мене.

— Сьогодні надто тихо, тобі так не здається? — Запитав він, висовуючи стілець для себе.

— А я думала, що ти вибереш, інше місце, так як сьогодні це абсолютно можливо.

— Мабуть я так би й зробив, якби саме цей стіл не виходив на океан. — Я нічого не відповіла, але подумки була згодна з ним.

— До речі я просто не міг залишити тебе тут сумувати. Переступивши поріг і побачивши твоє вдумливе обличчя повне відчаю, я негайно поспішив на допомогу.

— Я можу закластися, що жодної з перерахованих тобою емоцій я не мала. Тільки що так точно.

— Ну гаразд, ти мене схопила на гачок. Можливо ти і з тих людей, що полюбляють усамітнення, але я надаю перевагу компанія. — Він кинув швидкий погляд на мене. — Навіть якщо говоритиму тільки я.

— Гаразд, я зрозуміла. А тепер твій компанійський дух дасть мені можливість спокійно поїсти?

— Думаю на деякий час так. — Сказав він викликаючи жестом офіціанта. Та замовляючи грінки з нарізаним беконом та сиром, щоб створити собі сендвічі.

Решту сніданку ми провели в суцільній тиші, споглядаючи вид з вікна, час від часу перериваючи її стуком столових приборів.

 Десь під кінець сніданку, я отримала повідомлення від Джені, що вона має сьогодні перший вихідний за довгий час, тож чи не проти я провалятися з нею на пляжі весь день. На що я звісно відповіла коротким так. Швидко доївши і подякувавши персоналу, я кинула коротке «Бувай» Стіву та рушила до будинку перевдягнутись в костюм для плавання та нанести на себе ще один шар сонцезахисного крему.

***

О десятій ранку ми з Дженіфер зустрілися біля входу до будівлі реєстрації, після чого разом рушили на пляж.

— Займемо місце ось тут. — Вказала вона на територію, не надто близько до води, але і не надто близько до людей. — Просто інколи я можу заснути під сонцем, і знаєш наскільки це не приємно прокидатися від того, що хтось йде повз і весь пісок з під їхніх ніг наповнює мій відкритий від сну рот. Потім доводиться полоскати рота мінімум п’ятнадцять хвилин, щоб прибрати кожну піщинку звідти. — Я розсміялась на її зізнання, уявляючи цю картину.

— Я звісно не маю такого досвіду, але думаю що тобі варто повірити.

— Абсолютно правильний виріб, крихітко! — Відповіла Джені розстеливши маленький плед і витягуючи рушник з сумки та протягуючи його мені. Я подивилась на неї запитальним поглядом.