Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Я пам’ятаю ці благання, - мовив Артем по іншій стороні стінки.- Колись, ви закрили мене в бані. Я благав, просив аби мене випустили, але цього так і не сталося, допоки  я не ледь не дав дуба. 

-Так, а чому я винен у цьому? 

-Бо ти був ініціатором! 

Олег встав. У кімнаті було майже за сотню. Йому вже було важко дихати. Знесилено Олег штовхав двері, але все марно. Сили його покинули, і чоловік впав непритомний на  підлогу. 

Артем постояв ще декілька хвилин. Згодом, відчинив двері та доторкнувся до гарячого тіла Олега. Він ще дихав, але Артем поклав Олега на другу полицю, ніби тіло  там і було з самого початку. Після цього, Артем одягнувся, помив свій бокал пива і поставив у шухляду. Полотенце він разом з іншими кинув у пральну машину. Єдине, що турбувало його, так це камери. Заходячи до будинку, він помітив декілька штук, які висіли при вході. Артем пройшов усі кімнати дому. Пульт керування виявився неробочим. Камери, фактично, були муляжем, тому Артем спокійно вийшов з дому Олега. 

Чоловік прийшов у квартиру на початку дев’ятої. Батьки розпитували в сина, де той був, але відповіддю на їхнє запитання стало неймовірне бажання Артема піти разом з батьком до бані. Пан Микола був трохи здивований бажанням сина, але й сам був не проти хоч трохи розвіятися.  Для  Артема це було неначе ковтком свіжого повітря, тому разом зі своїм батьком він сидів у бані сусіда, де гомонів і парився з ним аж до пізньої ночі.