Читати книгу - "Тіні минулого , Дроянда"

Вогонь був згаслий, а темрява поступово відступала, як розбитий щит, який втратив свою силу. Місто Юан, де ще нещодавно звучали крики битви та грім магічних атак, стало занадто тихим. Та тиша була не страшною, а очищеною — вони перемогли. Князь Сутінків, чия темрява охоплювала цей світ, був зламаний, і його загроза більше не висіла над ними.

Анна стояла посеред поля бою, її серце билося швидше, але не від страху, а від тріумфу. Вона поглядала на своїх друзів, і в їхніх очах бачила те саме — здивування, полегшення і радість. Всі вони пройшли через випробування, і зараз їх сила була на межі визнання.

Вікторія подивилася на темне небо, яке ще зберігало залишки магічної хмари. Вона зрозуміла, що те, що вони зробили, не просто перемога в битві. Це було більше — це був акт визволення. Вони подолали не тільки князя, а й власні страхи і сумніви, які тримали їх у полоні.

— Ми зробили це, — тихо промовила Вікторія, звертаючись до Ореста, який стояв поруч.

— Так, ми перемогли, — відповів Орест, його голос був спокійний, але наповнений глибокою вдячністю. — Це не було простою перемогою. Ми змогли подолати не лише його силу, а й себе. Тепер ми знаємо, хто ми насправді.

Ліза підійшла до них, її погляд був затуманений емоціями. Вона була вражена тим, що сталося, і в той же час не могла повірити, що все це закінчилося.

— Це не просто перемога над князем. Це перемога над нами самими, — сказала Ліза. — Ми вибороли право бути такими, якими ми є. Це величезне досягнення.

— Ми разом пройшли через все це, — сказав Дмитро, — і тепер, коли все закінчилося, ми зрозуміли, що головне — це не тільки перемога. Головне, що ми залишилися разом.

Анна подивилася на всіх, і її серце було спокійне. Вона побачила в очах своїх друзів відображення того ж почуття — вони перемогли не тільки темряву, а й власні сумніви і страхи. Вони змогли вибратися з пастки минулого і тепер були готові рухатися вперед, не оглядаючись.

— Князь Сутінків був сильним, — сказала Анна, — але нашою силою була єдність і віра в себе. І тепер ми можемо рухатися далі. Ми знову здобули наше майбутнє.

Юан, який стояв осторонь, спостерігаючи за їхніми реакціями, підійшов до них і мовчки кивнув.

— Ви зробили це, — сказав він, його голос був сповнений шани та поваги. — Ви перемогли не тільки князя, а й самих себе. І тепер ви готові до нового шляху. Ваша історія тільки починається.

Анна подивилася на своїх друзів, і усмішка, що з'явилася на її обличчі, була одночасно мирною і рішучою. Вони виграли, але це не було кінцем. Це був тільки початок нового етапу, де вони тепер були готові не тільки змінювати світ, але й створювати своє власне майбутнє, яке вже не залежало від темряви минулого.

— Ми разом. І це найголовніше, — сказала Анна, і її голос став впевненим, як ніколи раніше.

І разом вони пішли далі, залишаючи позаду князя Сутінків, його темряву і все, що тримало їх у полоні. Вони більше не боялися. Тепер вони були готові до всього.