Читати книгу - "Учень дощу І, Немченко Катерина"

- М? – обернувся старший, почувши ці потуги.

Той із кремезними зусиллями начаклував собі табуретку і важко протяжно видихнув.

- Практикуєшся у побутовій магії? – відгукнувся на це педагог. – Правильно. Молодець. Це завжди корисно, - мимохідь погладив його голову.

Хлопчик зайняв своє сидіння та спрямував погляд на дошку. Щойно вона була повністю витерта, вчитель відклав ганчірку на місце, узяв шматочок крейди і повернувся до учня:

- Отже, - склав він руки разом, - коли хлопчики дорослішають та стають чоловіками, їх тіла набувають деяких змін.

Лекція щодо статевого дозрівання зайняла більше півгодини, перервавшись дзвоном дзвіночка, що сповіщав учнів та вчителів про завершення цього уроку.

- Вчителю, - витягнув Хаол руку, як на звичайному занятті. – А навіщо на тілі магів росте волосся? Якщо його потім видаляють, то навіщо воно росте?

- Волосся, ніби як, має захищати вразливі ділянки тіла від пошкоджень.

- Але ж магів захищає магія.

- Так. Ми у такому захисті не маємо потреби. Загалом, маги видаляють його з естетичних переконань. Якщо якийсь маг захоче бути волохатим – під шарами одягу цього все одно ніхто не помітить.

- Але ж це негарно!

- Можливо, комусь так сильно подобаються люди, що він бажає бути на них схожим, - знизав чоловік плечима. – Однак у нас все одно волосся на тілі росте гірше, ніж у людей, тож якихось заростей очікувати не слід.

- А борода?

- У магів вона майже не росте. Це дійсно жалюгідне видовище, коли якийсь маг дає вирости у себе на обличчі тому, що дала йому спадковість – три волосинки і усі хаотично. Тож на обличчі волосся видаляють майже одразу, як воно з’являється. А зараз, - відклав Ракор крейду на її місце, - я прошу мене вибачити. В мене має бути урок. В нас обох, якщо бути точним. Якщо хочеш, - попрямував він до письмового столу, - можеш відпочити сьогодні. Однак тоді доведеться надолужувати пропущене заняття, - почав збирати усі свої папери та записи.

Хаол прослідкував за педагогом:

- Вчителю, а навіщо вам стільки паперу на уроках? Частину з них ви ніколи не відкриваєте.

Той лагідно посміхнувся:

- Тут план уроку, взагалі усіх занять та учбові матеріали. Вони мені потрібні, аби я точно нічого не забув. А якщо розгублюся, то зміг би щось підгледіти, - повернувся до дитини з оберемком аркушів у руках.

- Вчитель може розгубитися? – здивувався учень.

- Звісно. Адже вас багато і кожному треба пояснити незрозумілу для нього тему. Через таку пильну увагу до себе розгубитися доволі легко.

Хлопчик відвів погляд у сторону, задумавшись над цими словами.

- Загалом, - продовжив Ракор. – Якщо бажаєш, приєднуйся до уроку. Якщо ні – можеш сьогодні відпочити. У такому разі, я можу провести тобі урок індивідуально.

- Угу, вчителю, - кивнув Хаол. – А яка сьогодні буде тема? – подивився на старшого.

- Продовження попередньої, - посміхнувся чоловік. – Там ще достатньо деталей, які треба вам пояснити. Тижня через два-три будемо вже виставляти руки та концентруватися. Лягай спати якомога раніше, аби на практичних уроках не ловити гав, - підійшов до нього та лагідно провів долонею по голові.

- А якщо у мене не буде виходити? – засмучено дивився хлопчик на педагога.

- Нічого страшного. Спробуємо ще. У вересні вже має бути екзамен. До нього ми точно встигнемо зробити твій перший туман та навчитися його контролювати.

- А якщо не встигнемо?

- Хаоле, - м’яко продовжив наставник, - у магії нема місця нерішучості та невпевненості. Я знаю, що ми досягнемо таких результатів. А якщо у тебе не буде щось виходити – я сам підтягну тебе та навчу. Не турбуйся про все це, - повчально виставив йому палець: - Хвилювання негативним чином впливає на душевний спокій, а той – на рух магічної сили. Будь упевнений у собі, навіть коли зазнаєш невдачі. Ні в кого не виходить усе з першого та навіть другого разу. Практикуйся і досягнеш усього, чого забажаєш, - знову погладив його голову. – А зараз мені вже час на заняття, - прибрав з нього долоню. – Можеш посидіти тут, якщо хочеш, - попрямував до дверей.

Учень провів педагога самотнім поглядом.

Вже після дзвінка на урок, під час того, як Ракор розклав свої папери та вже записував тему заняття на дошці, у вхідні двері метушливо постукали.

- М? – глянув туди чоловік.

- Вчителю, - захекано говорив Хаол, обіймаючи свої зошити. – Можна увійти? – втомлено проковтнув слину.

- Звісно, - лагідно посміхнувся йому викладач, радіючи, що той все ж таки прийшов на урок. – Сідай, - кивнув на усталене місце біля вікна.

- Дякую, - сильно кивнув хлопчик та швидко пробрався до свого столу.

Інші учні напружено перезирнулися, цікавлячись що ж сьогодні сталося на природознавстві та що відбувалося, поки вони сиділи на інших заняттях. Хаол, не звертаючи на все це жодної уваги, метушливо сів, дістав свій зошит, відкрив, мокнув перо у чорнила та почав стрімко переписувати тему уроку, хвилюючись, що він вже щось пропустив.

Щойно урок закінчився, хлопчик побіг у їдальню та на наступні заняття, бажаючи завершити цей день так, як і планував з самого ранку. Ракор, помічаючи таку жагу до знань, ласкаво посміхнувся, проводжаючи дитину очима.

Вечором, вже ближче до ночі, молодий педагог знайшов біля порогу своєї кімнати складеного з паперу журавля, яким він вихвалявся перед іншими вчителями весь наступний тиждень.