Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 4 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 4"

210
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 4" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 54
Перейти на сторінку:
р т а л (з вибухом гніву)

Ти!

Сам покруч! Римське сміття! Як ти смієш?!

Л ю ц і й (тихо до Нартала)

А хто на ближнього «рака» промовить *, тому що буде?

Нартал сідає мовчки на місце, важко дишучи.

Круста (до Люція)

Я того й не знав, що ти навчився звірів заклинати, та ще й, либонь, по-вавілонськи?

Л ю ц і й

Нащо

у вавілонців мав би я учитись таких звичайностів, що не годиться не тільки зваду в гостях починати, але й до сварки допускати інших?

Се й в Римі всяк, хто носить тогу, знає.

Круста

(удає, мов зовсім не слухає і не чує Люція, розглядав малюнки по стінах)

Хороші фрески! Гарне малювання!

Мозаїка чудова!.. Адоніс...

«великомученик» назвати можна б його по-християнськи. Тільки де там!

Наш мученик мудріший був від тих, що здуру розпиналися на довбнях.

Фортунат і Парвус встають і виходять в садок, щось турботно шепочучи межи собою.

Бач, як розп’явся на розкішнім лоні безсмертної Венери! На Амура!

Я б сам готовий мучитись отак, а надто щоб воскреснути потому веселим Діонісом, паном вин, володарем бенкетів... От не знаю, чи той розп’ятий християнський бог, що нібито й собі воскрес із мертвих, теж розуміється на винах добре?

Здасться, так, бо хтось мені казав,

що за життя не був він непитущим і вмів з води робить вино червоне.

Се він і Діоніса переважив, коли не брешуть люди: з винограду вино зробити — не велике чудо, ні, ти зроби його з води! Не диво, що всі п’яниці з римської голоти охоче йдуть у християни — де ж пак не шанувати їм такого бога?

Та що! Я сам готов на те пристати і помирить Ісуса з Діонісом.

(Вимахув фіалом у лівій руці і ляскає пальцями правої.) Евое, Бакхе! Гала-галалуя!

Чи як то там гукають християни на циркових аренах проти звірів?

Н а р т а л (люто)

Мовчи!

Круста Образивсь ти за Діоніса?

Нартал хапає зо стола кухля і заміряється на Крусту. Люцій удержує його за руки, Круста нагинається під стіл.

Люцій (до Нартала)

Дай спокій! Схаменися!

(Нишком.)

Вчись терпіти!

Нартал

(блідий з надміру лютості, глухим голосом)

За себе міг стерпіти, а за святощ не можу...

(Раптом різким високим голосом.)

Гей, пусти, бо серце трісне!

(Силкується вирвати руки.)

Диякон (виходить з хатніх дверей)

Що тут за крик? Що сталося?

Та бачиш,

тут нове чудо бога з Галілеї * — '

оцей патрицій без вина сп’янів.

Диякон (підходить до Нартала, нишком)

Ти всіх занапастиш. Ну, будь же тихо!

Нартал випускав з рук кухля і кидається на лаву, зовсім знесилений погамованим вибухом. Люцій кладе йому руку на чоло і щось шепоче, нахилившись над ним низенько.

Диякон

(звертається до інших, головно до Крусти)

Господар просить вибачить йому, що він не вийде навіть попрощатись, бо я його покласти в ліжко мусив, а вас прохати мушу розійтись, бо хворому потрібен спокій.

Круста (підвівся, потім знову сів)

Може,

я ліг би тут собі тихенько спати?

Бо щось моїм ногам ніяк не йдеться.

Люцій

Ні, се не випадає. Ліпше я тебе додому проведу помалу.

Круста неохоче встає, Люцій помагає йому.

Диякон (до Нартала)

Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль.

Круста

(спиняється)

Я, я посиджуї

Диякон (лагідно плескав його по плечі)

Ні вже, ти спочинь сам краще в ліжку дома. Адже кажеш:

«Ногам не йдеться». Де ж тобі глядіти слабих людей?

Круста

Ну, ну, бувай здоров!

(Виходить з Люціем.)

Ледве зачинилась хвіртка за Крустою і Люціем, з-за кущів у садку виходять Фортунат і Парвус, аз ними ще кілька інших, що непомітно для Крусти увіходили в садок і, остережені через двох попередніх, перестоювали в садку.

Фортунат Ну, слава богу, позбулися Крусти!

Парвус

(понуро)

Ще невідомо, що то далі буде.

Фортунат

Що ж може бути? Адже він пішов.

Парвус

Але куди?

Фортунат Та вже ж додому певне.

Парвус

Се невідомо.

Диякон

Люцій з ним пішов, то вже ж догляне й зради не допустить.

Парвус

Та так-то воно, так... А я волів би, щоб і за Люцієм ще хто пішов.

Диякон

Навіщо се?

П а р в у с

Щось я не маю віри до тих патриціїв високородних, занадто ввічливих та делікатних до всяких Круст.

Диякон

А як би Ж ТИ ХОТІЕ?

Так, як Нартал, із ними зачіпатись і наражати всіх нас на погибель вперед іще, ніж ми відбудем збори?

П а р в у с

Та я не знаю... Тільки ж вислухати, як той поганин ображає бога і перемовчувать — се теж спокуса, се може до байдужості довести.

Диякон

(подумавши)

Се справа трудна... Сам я не здолаю

розважити її. Нехай єпископ

нам роз’яснить на зборах се питання.

Фортунат Авжеж, найкраще так, нехай єпископ.

Дехто з новоприбулих Так, так, єпископ! Він нам се розважить!

П а р в у с

Як так, то й так... Я тільки знов скажу:

мені оті патриції непевні,

не бачу я в них щирості такої,

як у плебеїв. Щось вони мудрують,

філософів спогадують поганських

та всякі панські світові звичаї,

так мов не досить їм письма святого,

слів господа Христа і заповітів

отця небесного — ще їм потрібна

усяка мудрість марна сього світу.

Фортунат

Ну, так вони вже виховані, брате, привчені змалку.

П а р в у с

То ж і я кажу!

А для убогих духом се спокуса, що книжники й пани мов верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд.

Диякон

Я гадаю, сину, що й сюю справу зважить нам несила. Ти поспитай єпископа на зборі.

Дехто з присутніх Авжеж! найкраще!

П а р в у с

Та нехай і так...

Я, власне, нагадав вам про обачність... Не сам я се подумав, а й старий наш подався навіть геть з тії «беседи»,— одно, що не хотів блюзнірства слухать, а друге, що йому здалось непевним поводіння і Люція, й Руфіна.

Диякон

Руфіна?

П а р в у с

Так. Що ж, ніде правди діти, воно й мені теж видалось непевним. Коли б тут не було якої пастки...

Між присутніми тривожне шепотіння.

Диякон

Ти стережись так кидати словами, зневір’я і нещирість посівати в громаді нашій братній.

Парвус

Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще

1 ... 26 27 28 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 4», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 4"