Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Блукаюча у часі 📚 - Українською

Читати книгу - "Блукаюча у часі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Блукаюча у часі" автора Ява. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 39
Перейти на сторінку:
тебе хтось ще торкався. — І додав, — люба, треба вирішити як бути далі. — Що я могла йому відповісти?

— Вір мені. Добре?

— Я не можу допустити, щоб ти жила з іншим чоловіком. Я пішов на гріх заради тебе, я зрадив всі свої ідеали. Свою віру. Мені нема прощення. Але я не жалкую. Хочу аби ти була поруч. Завжди.

— Так і буде. Але трохи доведеться зачекати.

— Чого чекати? Втечемо! Я несу нісенітницю, я знаю. Твій батько знайде нас і вб’є. Мене відлучатимуть від церкви. Хоча, я і сам не зможу в ній залишатися…

— Не переймайся, любий. Бог пробачить тобі, і мені. — Я згадала про контракт. Мені хотілося його заспокоїти, сказати: «Я спокусила тебе обманом, я й отримаю по заслузі. Але це буде потім. Хай так». — Ти мені віриш?

— Так. — Мені здалося, що він був якийсь причинний? Проте всі докори совісті я відкидала зась.

— Поцілуй мене коханий і нічого не питай. Все буде гаразд. — Мені здалося, що він і не слухав мене.

Наступні місяці ми зустрічалися потайки в будинку номер п’ять по вулиці Кривій. Олена вийняла у Ханни там кімнату. Відьма по-змовницьки мені всміхалася. Вони ж зачинялися з Оленою в кімнаті.

Кожного вечора я підмішувала зілля в напої чоловіка. Тепер він не засинав, він просто не міг виконувати свій чоловічий обов’язок. Це мене дуже тішило, і я насолоджувалася тим, як він не може. Однак це мало неочікувані наслідки для мене. Чоловік став агресивним. Все почалося з ляпаса, а вже через деякий час він бив мене. Вадим був жорстоким. Він ненавидів мене так само, як і я його. Олена порадила знов звернутися до відьми. Я боялася, що стане ще гірше. Декілька разів Дмитро хотів вбити його і навіть видавав плани, як ми це зробило. Не знаю навіть, що лякало мене найбільше — побої чоловіка чи те, ким ставав мій коханий. Окрім цього чоловік зривався на мене і через негласну домовленість наших батьків, яку він не міг виконати — ми повинні були подарувати їм онука, спадкоємця обох династій. Мій батько кожен день бував в нас. Для нього головне було мати онука. Сина в нього не було. Мої ж синці він не хотів помічати, як і моя мати. Чоловік суворо попередив, щоб я не базікала про його проблему, в якій, до речі, він звинуватив мене. Його запалі очі виблискували з-під настовбурчених брів, коли він сказав моєму батькові: «Мені підсунули браковану жінку». Наступного ж дня до нас прийшов лікар і оглянувши Вадима, сказав батькам, що не дає гарантій на те, що я взагалі завагітнію, хіба що від повітря. Відчаю батька не було меж. І вперше за багато років, він поклавши руку на моє плече, сказав: «Якщо так, ми знайдемо іншого чоловіка. Головне — спадкоємець. — Надія загорілася в моїй душі. — Звісно, розлучитися ви не зможете, але… Про це ми поговоримо іншим разом».

А план мого батька був такий: якщо Вадимові проблеми не пройдуть, він відправить мене світ за очі, а всім скаже, що я поїхала народжувати. Я ж вільна у виборі кандидата на отця моєї дитини. Це був жах. І я пішла до відьми, знов. Гірше вже бути не може. О, так. Це хоч яка, але надія.

Вадиму я сказала, що знаю одну ворожку в місті, яка може вирішити наші проблеми. На диво він відразу погодився, очі заблищали. Він дав мені грошей, але одну не пустив. Зібрався мене супроводжувати.

— Я чув про цю відьму з Кривої. Кажуть, вона і справді все може. — Так. Я знаю. Хотілося мені сказати. Але промовчала, ніжно поцілувавши його в лоба і пригнічуючи огиду, посміхнулася.

На порозі будинку по вулиці Кривій, як завжди палила висока жінка, чепурно одягнута в чорне.

— Я чекала на вас… — Прошипіла вона, чим дуже здивувала нас обох. Ми пройшли до середини будинку, в ту ж саму розкішну кімнату. Здавалося я була тут ще вчора. Але з того дня мину вже рік.

— Лягайте пан Вадим. Я знаю вашу біду і зможу допомогти. Відьма запалила пахощі, від яких в мене відразу розболілася голова. Він лежав на тахті та ніби заснув. Тихенько ми вийшли в дзеркальну кімнату.

— Навіщо ти прийшла? Ще і його привела.

— Пробачте. Він наполіг. Я нічого не могла придумати, щоб відмовити йому. А це вам, в знак подяки. Мені дуже потрібна ваша допомога. — Я протягнула їй золоту брошку у формі сонечка. Обличчя жінки вмить пом’якшало.

— Не треба було. Вельми дякую. — Радісно вона крутила брошку і жмурилася від задоволення.

— Я поїла його відваром з тої чашу, яку ви мені дали. Але все стає тільки гірше.

— Хіба Дмитро не з тобою?

— Так. Але… Все не так, як я хотіла. Вадим став жорстоким, він б’є мене. Я хочу просто припинити це.

— Добре — добре. Заспокойся. Все буде так, як ти того хочеш. Але це ще не все. Мені потрібно пасмо твого волосся. — Я згодилася.

— О! — Відьма з насолодою нюхала волосся, цей жест викликав в мене відразу. Вона як божевільна кружляла по кімнаті притискаючи його до носа.

Дзеркала в кімнаті були закриті, а замість стола, в центрі, покоїлося велике крісло з високою спинкою, більш схоже на трон. Навколо нього були розташовані свічки, утворюючи пентаграму. Також я звернула увагу на три бочки з яких йшла пара.

— Сідай дитино! — Крикнула відьма, вона була в дуже піднесеному настрої. Я послухалась. Мов очманіла вона почала перекидати бочки. З них на підлогу виливалася рідина — червоного, рожевого і помаранчевого кольорів, вони зливалися в химерні візерунки навколо крісла. Не одна свічка не згасла, вогонь від них підіймався все вище і вище. Я задерла ноги, ужахаючись вогню. Відьма танцювала божевільно, підстрибуючи у гору і співала на весь голос. З кутів почулося шипіння, щось сичало, я хотіла була вже бігти звідси, як відьма вхопила мене за руку:

— Нічого не бійся! — При цих

1 ... 26 27 28 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Блукаюча у часі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Блукаюча у часі"