Читати книгу - "Довге темне передвечір'я душі"

Вона нахилилася до того столика, за яким сиділа раніше, й взяла рахунок, що лежав біля її тарілки. Подивившись на нього, вона несхвально похитала головою.

— Боюсь, аж п'ять чашок кави. Нічна зміна була дуже довга. Посеред ночі то привозили когось, то відвозили. Одного пацієнта в комі вдосвіта перевезли до приватної лікарні. Одному Богові відомо, навіщо це було потрібно робити саме тоді. Від цього самі лише проблеми, без яких можна було обійтись. За другий круасан я б на вашому місці не платила. Я його замовляла, але мені його не принесли.

Вона штовхнула рахунок до Дірка, і той взяв його, неохоче зітхнувши.

— Це забагато, — сказав він, — це просто грабіж. А додаткові 15 відсотків за обслуговування за таких обставин рівнозначні глузуванню з клієнта. Б'юсь об заклад, що ніж вони мені теж не принесуть.

Він розвернувся й спробував, не сильно сподіваючись на успіх, покликати когось зі зграї офіціантів, що відпочивали біля дальньої стіни.

Саллі Міллз взяла свій і Дірків рахунки й спробувала скласти суми на Дірковому калькуляторі.

— Сума дорівнює «Суцільна жовтість», — сказала вона.

— Дякую. Віддайте, будь ласка, — сказав Дірк, різко розвернувся, забрав у неї калькулятор Ї-Цзін і сховав його в кишені.

Він знову почав безпорадно махати групі офіціантів.

— А навіщо вам ніж потрібен? — спитала Саллі.

— Щоб відкрити ось це, — сказав Дірк, показуючи їй великий конверт із товстим шаром скотчу.

— Я вам його здобуду, — сказала вона.

Цієї миті молодий чоловік, що сидів за іншим сусіднім столиком, відвернувся і Саллі швидко нахилилася й забрала його ніж.

— Я дуже вам вдячний, — сказав Дірк і простягнув руку, щоб взяти в неї ніж.

Вона відвела руку з ножем від нього.

— Що в цьому конверті? — спитала вона.

— Ви надзвичайно допитлива й безцеремонна жінка! — вигукнув Дірк.

— А ви дуже дивний чоловік, — сказала Саллі Міллз.

— Лише настільки дивний, наскільки мені потрібно.

— Гм, — сказала Саллі. — Що в цьому конверті?

Ніж йому вона досі не давала.

— Цей конверт не ваш, — заявив Дірк, — тож його вміст вас не стосується.

— На вигляд він дуже цікавий. Що в ньому?

— Звідки мені знати, якщо я його ще не відкривав?

Вона підозріло подивилася на нього, а потім різко вихопила в нього конверт.

— Я наполягаю… — почав був застерігати її Дірк.

— Як вас звати? — вимагала Саллі.

— Мене звати Джентлі. Пан Дірк Джентлі.

— Тобто, ви не Джефрі Енсті й ніхто з цих інших людей, чиї імена закреслені? — дивлячись на них, вона на мить нахмурилася.

— Ні, — сказав Дірк. — Мене серед них немає.

— Тобто цей конверт — не ваш?

— Я… тобто…

— Ага! Отже, ви теж надзвичайно… як ви казали?

— Допитливий і безцеремонний. Цього я не заперечую. Але я приватний детектив. Мені платять за те, щоб я був допитливим і безцеремонним. Не так часто й не так щедро, як мені хотілося б, але тим не менш я допитливий і безцеремонний через свій фах.

— Як сумно. Думаю, набагато веселіше бути допитливим і безцеремонним заради хобі. Отже, ви — професіонал, а я — лише любителька олімпійського штибу. Ви не схожі на приватного детектива.

— Жоден приватний детектив не має бути схожим на приватного детектива. Це одне з перших правил приватних детективів.

— Але якщо жоден приватний детектив не має бути схожим на приватного детектива, то звідки приватному детективові знати, на кого він не має бути схожий? Здається мені, тут є проблема.

— Так, але вона не з тих, що заважають мені спати, — роздратовано сказав Дірк. — У будь-якому разі я не такий, як інші приватні детективи. Мої методи холістичні й, у правильному значенні цього слова, хаотичні. Мій підхід полягає в дослідженні фундаментального взаємозв’язку всього з усім.

Саллі Міллз на це лише кліпнула.

— Кожна частинка в нашому Всесвіті, — продовжував Дірк просторікатися на улюблену тему, — впливає на будь-яку іншу частинку, навіть якщо цей вплив дуже слабкий. Усе пов'язане з усім. Тріпотіння крил метелика в Китаї може вплинути на курс урагану в Атлантиці. Якби я міг допитати ніжку цього стола так, щоб це було зрозуміло і мені, і їй, вона змогла б дати мені відповідь на будь-яке питання про Всесвіт. Я можу спитати кого заманеться, абсолютно випадкову людину, поставити перше-ліпше запитання, що спаде мені в голову, і відповідь на нього або її відсутність у якійсь мірі матимуть відношення до тієї проблеми, рішення якої я шукаю. Питання лише в тому, як його інтерпретувати. Навіть ви, кого я зустрів виключно випадково, напевно, знаєте щось таке, що конче потрібне для мого розслідування; якби я, звісно, знав, про що вас спитати та якби хотів витрачати на це час.

Після паузи він