Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок 📚 - Українською

Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок" автора Олексій Анатолійович Кононенко. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 69
Перейти на сторінку:
до чоловіка з вудкою: – Чуєш, от ти скажи, клює зараз чи ні, чого мовчиш?

– Та… я, взагалі… пляшки на березі збираю…

– А вудочка тобі навіщо?!

– Так це я від конкурентів замаскувався…


Мисливці добре наполювалися, набили дичини і, звичайно ж, сіли обідати. Коли побачили, що горілки мало, вирішили зорганізувати конкурс: хто із зав’язаними очима визначить навпомацки дичину і чим вона вбита, тому наливають гранчак. Зав’язали очі першому. Мацає:

– Куріпка. Убита з Василевої рушниці прямо в око.

Налили горілки. Другий:

– Заєць. Попався в капкан.

Налили…

Вранці Марійка каже переможцю конкурсу:

– Опанасе, ти знову вчора з хлопцями напився!

– Звідки ти взяла?

– Ти мене знизу вночі мацав і казав: «Миша польова, звичайна, потрапила в сильце…»


Їдуть хлопці з риболовлі «Запорожцем». Весело їдуть. Вудки стирчать у всі вікна. Пісні чути – на далекі села. Спиняє «Запорожця» інспектор ДАІ. Аж з машини виходить… 16 чоловік!

– Так, хлопці, – каже інспектор, – завтра зранку в повному складі до мене. І щоб тверезі!

Прийшли. Інспектор до них:

– Нічого не зроблю, права не відберу, ніякого штрафу, якщо зараз усі залізете в «Запорожець».

Почали утрамбовуватися. 15 влізли, а 16-й – ніяк. Водій запитує:

– Слухай, а може тебе з нами не було?

– Ну ти даєш! А хто ж вам учора на гармошці грав?!


Марійка довго умовляла Опанаса взяти її на полювання. Він усе відмовляв. Але вона «дістала» його остаточно. Погодився. Приїхали в ліс, Опанас дає їй рушницю і каже:

– Стій тут і чекай, а я з іншого боку лося на тебе гнатиму. Коли лось вибіжить, стріляй, потім клич мене і стережи тушу. Поки я не прийду, з місця не сходь!

Залишив дружину, а сам пішов на сусідню галяву з мужиками горілку пити. Тільки налили – стрілянина, галас! Біжить Опанас до жінки і бачить – біля Марійки туша лежить, а чоловік якийсь бігає і кричить:

– Господи, це твій лось, твій! Дай мені хоч сідло зняти!


Літо. Ранок. Труханів острів. На місточку стоїть дідусь з вудкою. Щось кидає у воду, потім закидає вудку і відразу піднімає рибину. Із-за дерев виходять хлопець і дівчина. Прим’яті. Видно, що нічка у них була безсонна. Хлопець ніби знехотя обнімає юнку за плечі. Кум королю! З верхньої губи запитує:

– Ну що, діду, ловиться хоч щось у цьому болоті?

Дід, не повертаючи голови, відповідає миттєво:

– Ну ти ж упіймав!


Підріс Опанасів Василько. Пішов уперше на полювання. Довго ходив, нічого не вполював, а до того ще й заблукав. Поночі вже вийшов до хатинки лісника. Аж там старших не було, десь поїхали, одна лиш дівчина, донька лісника. Нагодували вона хлопця. А в хатині був один піл. Дівчина постелила, переділила той піл посередині подушками. З одного боку лягла сама, а з другого боку ліг мисливчик.

Вранці схопився Василько, умився, водички сьорбнув, одягнувся, за рушницю та й у двір. Двір огорожений, ворота зачинені. Виходить за ним дівчина:

– Почекай, я відкрию хвірточку.

– Та я й через тин перелізу.

– Не переліз через подушку, де вже тобі через тин!


Микита з Опанасом сидять на березі поруч. Нічого не ловиться. А трохи далі сидить приїжджий. Тягає одну за одною.

– На що ловиш? – запитує Микита.

– На пігулки від трипера!

Микита посилає Опанаса, той влітає в аптеку:

– Оксанко, дай пігулки від трипера! Побільше!

– Що? Піймав?

– Ще ні… Але таке місце знаю!


Директор заповідника на якомусь зібранні мав приємність сидіти у ресторані за столом із симпатичною білявкою.

– Я пропоную розділити мою радість. Уявіть собі, мені вдалося у себе в заповіднику вивести нову породу фазанів із блакитними очима!

– У мене теж радість! – зашарілася незнайомка. – За кілька років мені таки вдалося завагітніти… Але як же вам вдалося з тими фазанами?

– Дуже просто. Я постійно міняв самців!

– Дивно… Я робила те ж саме!


На березі ставка сидить рибалка і ловить рибу. До нього підходить місцевий житель і каже:

– Пробачте, я тут вас часто бачу…

– Так, я приїжджаю сюди вже п’ять років.

– А хіба ви не знаєте, що тут немає ніякої риби?

– Ну, за два роки тому у мене зародилася підозра…

1 ... 26 27 28 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"