Читати книгу - "Покохай мене, Юлія Бонд"

Я й сама не помічаю, як вигинаюсь, підставляючи шию для поцілунків.

Очі закриті, а на підкірці виринає цитата з роману Бегбедера: "Що гірше – займатися сексом, не кохаючи, або ж кохати, не займаючись сексом?".

Не знаю, чому всяка маячня лізе в мою голову в незручний момент. Можливо, я просто не вмію відключати розум і довіряти лише серцю. Адже все тіло зараз тягнеться до Данила, прагне близькості з ним, але в думках я все ще намагаюся чинити опір.

– Насте, моя гарна, – його низький голос над моїм вухом. Стегна притиснуті до сідниць. – Моя красива дівчинка.

Серце стукає швидко, як у переляканого зайця. Руками хапаюся за руки Данило. Зовсім небагато, ще трохи і я зможу його відштовхнути.

Але не відштовхую і вже за мить, опинившись один до одного обличчям, Данило грубо друкує в мої губи поцілунок.

Рот мимоволі відкривається, і я відчуваю язиком присмак кави впереміж з нікотином.

Затягує як у вир. Мене повністю паралізує близькість його розпаленого тіла, так щільно притисненого до мого.

Я кладу долоні на плечі. Торкаюся несміливо, майже як школярка. А губи відкриваються назустріч його губам, язики сплітаються: дражнять один одного, пестять.

Думки набатом стукають у голові: біжи, біжи поки не пізно. Але як бігти, коли внизу живота пульсує гарячий потік. Це якийсь довбаний садомазохізм: я знаю, що отримаю задоволення, як і моральний біль. Я сто відсотків пошкодую про це потім. Лаятиму себе за аморальність, займуся самоїдством.

Але збудження наростає з кожною секундою. Воно тисне на мене важким пресом, змушує притискатися до Данила ще сильніше, ще з більшою жагою впиватися в його губи губами, прикушувати їх і смоктати.

Приспустивши бретельку топа, Данило цілує моє плече. Рукою забирається під спідницю, повзе нагору, поки не зупиняється на сідниці. Пірнає під мереживо трусиків, долонею стискає шкіру.

Перший стогін видихаю йому в губи, зарившись пальцями на маківці й відтягнувши волосся.

– Довірся мені. Моя дівчинка. Моя хороша. Настюша.

Зупинившись, Данило заглядає у мої очі. Погляд туманний, мабуть, мій зараз такий самий. Наші грудні клітини здіймаються від важкого дихання. Майже в унісон.

– Ти довіряєш мені? – Запитує він, а я губи свої кусаю, вже припухлі від поцілунків. – Я не зроблю тобі боляче. Обіцяю.

Замість слів я сама тягнусь до нього з поцілунком. Очі заплющую, бо так кайфовіше. Скільки років минуло, але я так і не зустріла чоловіка, хто б цілувався так нереально, як він. Поцілунки Потоцького відправляють мене в космос, після нього будь-які інші здаються прісними, наче несправжніми. А я ж знаю, що поцілунок чоловіка може завести з півоберту, в трусиках стає мокро від них.

Відчувши, що я не відштовхую, Даня підхоплює мене під сідницями. Відриває тіло від підлоги. Чіпляюсь за його плечі руками. Ногами охоплюю за торс. Знаю, він сильний. У житті мене не впустить.

Я довіряю йому, так.

Не перестаючи цілувати, Даня виходить із кухні, штовхає двері ногою. Коридор позаду. А на сходах мені стає страшно.

– Все добре. Я контролюю, – усміхається мені в губи, знову цілує.

Ми точно збожеволіли, а може, і були божевільними. Не цілувавшись багато років, зараз ніби намагалися надолужити втрачене. Взасос. По-справжньому. Без зупинки.

Ще одні двері, які Даня відчиняє, притиснувши мене спиною до прохолодного дерева.

Я вже нічого не розумію. З контролем – те ж саме. Я вся вогнем палаю. Нерви оголені. На шкірі волоски стали дибки.

Мені мало його. Дуже-дуже мало.

Хочу всього. І руки сильні його. І такі широкі плечі. І язиком пройтися по міцних грудях, відчути солонуватий смак шкіри.

У кімнаті тьмяне світло від лампи на тумбочці. Я добре бачу обличчя Данило. Воно таке гарне, особливо зараз, коли ми тет-а-тет та незабаром займемося сексом.

Обійнявши мене за стегна, Данило підтягує до себе. Пальцями встромляється в спідницю, тягне її вгору по стегнах.

Я відчуваю мурашки в тому місці, куди торкаються його руки. Нетерпляче кусаю губу і долонею накриваю свої груди через топ і ліфчик. Стискаю.

Посміхнувшись, Данило стає переді мною на коліна. Його руки на моїх трусиках. Тягнуть вниз. По стегнах. Ще нижче, поки не спускають до щиколоток.

Подумки тішуся, що одягла пристойний комплект білизни. Я не знала, що сьогодні наша хитка френдзона розвалиться до біса і ми з Потоцьким переступимо небезпечну межу, але так навіть краще, так.

Не дивлячись, Даня відкидає трусики убік. Застигши із задертою до пояса спідницею, не хочу думати, як це все виглядає. Знаю, я гарна та струнка. Мені нема чого соромитися, а про все я, як завжди, подумаю завтра.

Припавши губами до місця трохи вище колін, Данило впевнено рухається вгору, прямуючи до найчутливішого. Я не опираюсь. Руками шукаю опору. Але замість цього зариваюсь п'ятірнею на маківці Данила.

Його рука синхронно рухається із губами. Повзе вгору. Гладить внутрішній бік стегна. Розслаблює мене, робить слухняною дівчинкою… і дуже мокрою.

Інтуїтивно розсовую ноги ширше. Піддаюсь йому назустріч. Ахаю, коли кінчик язика торкається мого вже набряклого від збудження клітора.

Відчуваю усмішку Данило. Він задоволений собою, знає, що зараз мені кайфово.

Втягнувши губами, смокче клітор. Відчуваю, як по нозі повільно стікає липка волога. Але не соромно, ні. Хочеться ще. У мене так давно не було чоловіка, а цей ще й коханий мною... колись.

Збільшуючи темп, Даня кружляє навколо мого клітора язиком. Я стогну, не стримуючись.

– Я зараз кінчу, – намагаюся його відштовхнути.

– Кінчай, крихітко, – відповідає він і пальцем розкриває мої вологі статеві губи, всередину проникає.

Кілька рухів його пальця всередині. І я здригаюся в оргазмі.

Потужна хвиля прокочується від маківки та до кінчиків пальців на ногах. Кричу, як ненормальна. А Данило ще швидше рухається пальцем усередині мене, змушуючи всю стискатися навколо нього.