Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чи це людина 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи це людина"

456
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чи це людина" автора Прімо Леві. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 52
Перейти на сторінку:
«Навіть тепер, чому б ні — важливо не змарнувати часу, не згаяти цієї години».

Нас минає римлянин Ліментані, він човгає ногами, а під курткою в нього схований казанок. Піколо уважно слухає нашу розмову, вловлює кілька слів і повторює їх, сміючись: «Zup-pa, cam-po, ac-qua»  [44].

Проходить Френкель, донощик. Приспішуємо крок, ніколи не відомо, цей може донести просто так, без жодної причини.

…Пісня Улісса. Хтозна як і чому мені спало на гадку саме це — але часу вибрати щось інше ми не маємо, частина цієї години вже минула. Жан кмітливий, він зрозуміє. Він точно зрозуміє — нині я почуваюсь у силі.

…Хто такий Данте. Що таке «Божественна комедія». Яке це дивне і нове відчуття, коли намагаєшся коротко пояснити, що таке «Божественна комедія». Як влаштоване Пекло, що таке справедлива відплата. Вергілій — це Розум, а Беатріче — Теологія.

Жан слухає дуже уважно, і я починаю, повільно і ретельно:

Lo maggior corno della fiamma antica

Cominciò a crollarsi mormorando,

Pur come quella cui vento affatica.

Indi, la cima in qua e in là menando

Come fosse la lingua che parlasse

Mise fuori la voce, e disse: Quando…   [45]

Тут я зупиняюсь і пробую перекласти. Виходить жахливо — бідолашний Данте і бідолашна французька мова! Проте спроба ця здається перспективною — Жан захоплюється дивовижною подібністю двох мов і підказує мені відповідник до слова antica.

А що після Quando? Нічого. Прогалина у пам’яті. «Prima che sí Enea la nominasse»  [46]. Ще одна прогалина. Спливає у пам’яті якийсь непотрібний фрагмент: «…la piéta Del vecchio padre, né ’1 debito amore Che doveva Penelope far lieta …»  [47] Там точно так?

Ma misi me per l’alto mare aperto  [48].

Цього я певен, аякже — я можу пояснити Піколо, чому misi me, «рушив», не те саме, що je me mis, «почав» — воно набагато сильніше і сміливіше, це розірвані ланцюги, це крок поза бар’єр, нам добре відомий цей імпульс. L’alto mare aperto — «далі невідкриті», тобто безмежне море; Піколо подорожував морем і знає, що це значить — це коли обрій замикається сам на собі, вільний, чіткий і рівний, і тоді відчуваєш тільки запах моря; як далеко ці чудові речі.

Ми підійшли до Kraftwerk — електростанції, де працює команда кабельників. Там має бути інженер Леві. Ось він, з рову видно тільки голову. Він махає мені рукою — він молодець, я ніколи не бачив, щоб він падав духом, і він ніколи не говорить про їжу.

Далі невідкриті. Mare aperto. Знаю, що воно римує з diserto: «…quella compagna Picciola, dalla qual non fui diserto»[49], але не пам’ятаю вже, чи це йде раніше чи пізніше. І про подорож, зухвалу подорож поза Геркулесові стовпи, як це не сумно, мушу розповідати прозою — просто святотатство. У пам’яті зберігся лиш один рядок, але на ньому варто зупинитися:

… Acciò che l’uom più oltre non si metta  [50].

Si metta — тільки тут, у концтаборі, я усвідомив, що це той самий вираз, що й раніше, — e misi me. Але про це Жанові я не кажу, бо не певен, що це важливе спостереження. Скільки всього іншого тут можна сказати, а сонце вже високо, південь близько. Я поспішаю, шалено поспішаю.

Увага, Жане, наготуй вуха й розум, мені треба, щоб ти зрозумів:

Considerate la vostra semenza:

Fatti non foste a viver come bruti,

Ma per seguir virtute e conoscenza  [51].

Немов я сам чую це вперше — як звук сурми, як Божий голос. На мить я забув, хто я і де я.

Піколо просить мене повторити. Як це гарно з його боку, він зрозумів, що мені це як бальзам на душу. А може, тут є ще щось — може, попри недолугий переклад і банальний, поспішний коментар, він таки вловив суть, відчув, що це стосується його, що це стосується всіх людей, які зазнають мук; що це особливо стосується нас обох, які насмілилися міркувати про такі речі, несучи бачок з баландою.

Li miei compagni fec’io sí acuti…   [52]

і я марно силкуюся пояснити, скільки всього криється за цим словом — acuti. Тут ще одна прогалина, цього разу непоправна. «… Lo lume era di sotto della luna»[53] чи щось подібне; а що було до того?.. Поняття не маю, keine Ahnung, як кажуть тут. Хай дарує мені Піколо, я забув принаймні чотири терцини.

— Ca ne fait rien, vas-y tout de même  [54].

Quando mi apparve una montagna, bruna

Per la distanza, e parvemi alta tanto

Che mai veduta non ne avevo alcuna  [55].

Авжеж, авжеж, alta tanto, «така висока», а не molto alta, «дуже висока»,

1 ... 27 28 29 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи це людина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи це людина"