Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 17.4. Лучник

Чорна стріла викликала біль. Сильний біль. А отже, в грі на цьому рівні активовано максимальну систему відчуттів. Якщо а деяких рольових іграх у вірті такі опції можна було вимкнути повністю, а в деяких поставити на мінімум, то тут, видно, больові відчуття стояли на максимумі, Платон отримував усе «задоволення», яке викликала рана від стріли. Скривившись від болю, він миттєво стрибнув убік – і ще одна стріла промайнула повз нього, але за траєкторією її руху хлопець вирахував, що нападник знаходився у будиночку, де у вікнах зяяли чорні квадрати замість скла. Хтось засів там і прицільно бив просто в його постать, яка донедавна спокійно крокувала дорогою. 

Платон сховався за невисоким парканом і, зціпивши зуби, висмикнув стрілу з плеча. Біль був шаленим, а вимкнути чи зменшити його він не міг, як це часто робив в інших іграх. Вирішив не звертати уваги на рану, швидко відірвав шматок подолу від полотняної сорочки і, кривлячись від болю, міцно зав'язав її, допомагаючи зубами. Було незручно, і кров все одно текла, фарбуючи сіру сорочку в червоне. В інвентарі знайшлася пляшечка з написом "+5 здоров'я" і він її швидко випив. Це дало маленький, але втішний результат: кров з рани перестала текти, але біль нікуди не подівся. Все це хлопець проробив швидко і вправно, бо мав досвід у таких ігрових ситуаціях. Щоправда, тоді прикривали Фокс та Ембері та й часу було більше...

Платон почав роздумувати, що ж робити далі? З кинджалом, а тим більше з ломакою, яку він тримав у руці, проти лучника не попреш. 

Слід було нападника виманити на відкритий простір або придумати якісь хитрощі, щоб зрозуміти, що це за лучник і з якою зброєю проти нього краще виступати. Хлопець стягнув із себе куртку, начепив на палицю і порухав зверху над дошками паркану. Ще одна стріла пролетіла, ледь не зачепивши тканину куртки, а отже, лучник добре бачив, де знаходиться Платон, і чекав, поки якось видасть себе. Хлопець роззирнувся. У голові почав формуватися план дій, який міг спрацювати, а міг бути й повністю провальним...

Встромивши між колодами, які з його боку тримали весь штакетник, палицю так, щоб куртка виднілася трохи і з того боку лучник бачив, що ворог тут, начебто трохи прихилився, Платон швиденько поповз удовж паркану. Сподівався швидко зайти лучникові з тилу.

Паркан огорожував сад біля хатини з Платонового боку дороги. Дорога була вузька, і дерева, які росли близько, нависали гілками просто над нею. Хлопець проповз до кривої яблуні, гілки якої перепліталися із сусідньою через дорогу і якої вже не було видно з того вікна, в якому сидів лучник. Миттєво заліз на дерево і, чіпко тримаючись за тонкі гілки, почав переповзати на сусіднє дерево. Ледь не впав, гілки тріщали, але тримали. Перестрибнути паркани і пробігти дорогою Платон не ризикнув: часто вороги ставили пастки-спостерігачі на таких відкритих локаціях. Незабаром хлопець був з іншого боку дороги, теж за досить високим парканом.

Крадькома зайшовши на задню частину двору тієї хати, в якій сидів нападник, Платон полегшено видихнув: як він і думав, там було так зване "чорне вікно" - невелике, але достатнє для того, щоб він у нього протиснувся. Добре, що шибки, к і у всіх хатах цього дивного селища, теж були відсутні.

Намагаючись не шуміти, хлопець поліз у хатину. Він прокрався до входу в кімнату, й побачив там, де й очікував, якогось худенького хлопчину, напевно, підлітка, що стояв біля вікна з луком напоготові й визирав ворога.

Платон вже давно тримав у руці елементарний "сонний дим", який давався на початку гри і якого в інвентарі було "1 шт.". Кинув його під ноги лучнику й затамував подих. Дим впливав одну хвилину, а діяв десь хвилин п'ять, можна було встигнути і вбити ворога, і, знешкодивши, зв'язати.

Сонний дим подіяв і лучник упав на підлогу, лук тихо брязнув поряд із ним...

Платон перечекав хвилину, вдихнув повітря, зрозумів, що все нормально, і підійшов до нападника, глянув на обличчя. І завмер від здивування. Це була Ембері!

Платон зиркнув на годинник в опціях гри: лишалося ще хвилини зо три до того, як несподівано знайома лучниця отямиться. Повагався, але все-таки, навчений попередніми пригодами, зв'язав їй руки (мотузка теж знайшлася у торбі-інвентарі). Хлопець порився в інвентарі Ембері і виявив такий самий стандартний набір гравця-початківця, як і в себе. Проте у сувої завдань у дівчини було порожньо. Було незрозуміло, чи в неї не було жодного завдання, чи вона вже його виконала.

Безліч питань роїлися в голові хлопця. Він вирішив почекати, поки Ембері отямиться, а поки що змазав рану від стріли якимось цілющим зіллям, яке знайшлося у торбі дівчини. Сповіщення вказували, що це зілля цілюще лікує рани, але трохи довше, ніж інші, більш удосконалені, що можуть теж зустрічатися в грі. І перелік таких лікувальних засобів було подано. Проте жодна з таких панацей не була в дівчини активована. Отже, вона теж недавно у грі. Платон сів біля подруги, яка зненацька на другому рівні Віртуозної Гри виявилася ворогом, і став вдивлятися в зморене і рідне обличчя...

І тут Ембері розплющила очі...