Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Твоя особливість не у відсутності механізмів чутливості та болю, а в самому сприйнятті цього.
- Знову не те.
- Дослідження чинників, що впливають на популяцію косуль?
- Іншим разом.
- Тоді що?
- Я називаю тобі факт, а ти відповідаєш на запитання "Навіщо?".
- А чому саме "Навіщо?".
- Усе робиться для чогось. Чи не так? Не хочеться думати, що все відбувається безглуздо.
- Я не можу знати відповіді на всі запитання. До того ж, все таке мінливе.
- Змінюються ціни, пісні, пріоритети і цифри в календарі. Початкові мотиви, причини і цілі змінюватися не можуть. Якщо щось зробили - чітко уявляли собі, навіщо. Так? Просто відповідай, як вважаєш правильним. Ну ж бо. Найпростіше. Тут ростуть дерева.
- Задля того, щоб ми могли дихати і жити, - це перше, що спало на думку як відповідь. Факультет біології все-таки.
- Егоїстично, але цілком правдоподібно. День змінюється ніччю.
- Щоб життєдіяльність була не суцільним безперервним потоком слів, а зрозумілим текстом зі знаками пунктуації.
- Логічно для одержимого книгомана. У хлопців - пластмасові слова, у дівчат - намальована зовнішність.
- Щоб подібне притягувало подібне. Нехай вони співіснують разом і не заважають спокійно жити глибшим людям.
Туман усе більше приховує видимість. Коридор за коридором.
- Одна людина перетнулася з іншою, - продовжував супутник свій допит.
- Щоб саме в цей певний момент ця зустріч комусь щось дала. Значить, це має велике значення для когось із них.
- Ти фантазер, - усміхнувся однокурсник. - Не боїшся йти далі?
- Я вже була в цьому лабіринті.
- Я про запитання.
- Відповідь така сама. Я вже не вперше з тобою розмовляю.
- Хочеш сказати, що добре мене знаєш?
- Я тебе взагалі не знаю. "Лабіринт" - влучне слово. Але мені не страшно.
- А даремно.
- Я не вважаю, що ти створюєш для мене якусь загрозу або небезпеку.
- Я створюю для тебе апатію. Навіщо ти приїхала?
Біла пара вже повністю приховала їх один від одного. Тільки голоси.
- Знову "Навіщо"! Просто прийми як факт і не шукай пояснень. Не до всього потрібно прикріплювати пояснювальні записки. Це стосується і твоєї особливості. Знайди в цьому позитивні сторони і сприймай як подарунок: приємно, несподівано, з вдячністю і з гарним настроєм. Ліам?
Де він? Пола провела руками навколо себе, але його не було поруч. Доторкнулася до декорацій, підійшла впритул до глухого кута.
- Ліам!
Тримаючись рукою за одну зі стін, поспішила в напрямку виходу.
- Якого кольору твій настрій сьогодні?
Суботнього ранку в прекрасному настрої зателефонував Рей. Він точно на якихось батарейках. А Пола зовсім не спала. І подумки буквально висушила себе за цю ніч. Що хотів сказати їй однокурсник, кинувши в лабіринті?
- Прозоре.
- Це цікаво. Можу запропонувати пікнік на озері.
- Ні.
- Повітряна прогулянка. Параплан?
- Теж не те.
- Дивний величезний акваріум.
- Не люблю мокнути.
- Подумай. Місце цікаве. Величезний. Глибокий. З живими яскравими рибками, водоростями, коралами, печерками й рештками затонулих кораблів. Море в гігантській склянці. Любиш дайвінг?
- Точно не сьогодні.
- Кафе міс Паркер. Там скляні стіни і чай. Усе прозоре.
- Тепліше. Я дуже вередлива?
- З тобою не нудно. Я зайду за годину. І посміхайся. Одна посмішка на день - це твій мінімум.
Зустріч, як зазвичай буває з Реєм, пішла на користь настрою Поли. Він веселий. Він відкритий. Він закоханий.
Зараз у кафе. Потім у парку. А потім в акваторії. Він радий кожному побаченню. Щоразу - це маленьке свято на двох. Мабуть, це те, що їй потрібно. Це той, хто їй потрібен. Але це не той, кого вона хоче.
Повідомлення.
- Щось важливе? - поцікавився Рей.
- Зараз дізнаємося.
Дівчина знайшла в кишені телефон і побачила "Улюблений однокурсник".
"Парі. Борг. Практична. За десять хвилин у Сквері сотні букетів".
- Це він? - запитав співрозмовник.
Пола збиралася підвестися з м'якої трави, на якій вони так комфортно сиділи.
- Не йди.
- Але ти не розумієш... Я повинна...
- Будь ласка, не йди до нього, - Рей тримав Полу за руку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.