Читати книгу - "Техно, Стружик Лев"

Леон і Бас, обтрушуючи залишки пилу після нелегкої битви з робомонстрами, нарешті зітхнули з полегшенням.

— Ну що, Басе, — почав Леон, оглядаючись навкруги. — Здається, нам усе вдалося. Ми перемогли робомонстрів і готові рухатися далі.

Бас кивнув, його сенсорне обличчя (екран) підморгнуло яскравим кольором, виражаючи радість і відданість.

— Абсолютно згоден, Леоне! — сказав він. — Це було непросто, але ми впоралися. Якби не ви, я, можливо, й залишився в їхніх пазурах. І тепер ми знову на шляху до відкриття найзаповітніших таємниць.

— Ну, тоді що? Підемо розкривати усі секрети музичного стилю техно? — запитав він Баса, посміхаючись.

— Так! Аякже, підемо! — впевнено відгукнувся Бас, і вони рушили далі.

Зробивши кілька кроків вперед по темному, старовинному коридору, Леон і Бас побачили масивні металеві двері, які виглядали надзвичайно загадково й дивно, немов би приховували цілу епоху.

— Що ж це за двері? — пробурмотів Леон, намагаючись оцінити їхню міцність та розміри. — Басе, ти знаєш, що там усередині? — запитав він його.

Бас ввімкнув свої внутрішні датчики, швидко скануючи за допомогою сенсорів двері, і після секундної паузи промовив:

— Це механічна кімната, Леоне. За цими дверима знаходиться складна система механізмів, що зберігає головні таємниці, які ми шукаємо.

Підходячи до дверей, Леон з хвилюванням сказав Басу:

— Ох, навіть не знаю, чи відчиняти мені їх, Басе! А раптом, там ховаються робомонстри, які бажають нас зжерти?

— Ні, Леоне, — заспокоїв його Бас. — За цими масивними дверима немає жодних робомонстрів, адже під час сканування я не знайшов живих істот або робо-істот. Тому, не треба боятися за це, повірте мені!

— Тю! Ти ж казав, що у тебе чіп послаблений з 2025 року! — сказав з гнівним тоном Леон, згадуючи про це від нього.

— Так, але я на 100% можу казати правдиву відповідь! — зізнавався Бас, упевняючи Леона. — Чіп, про який ви кажете, був створений з правдивою інформацією та скануванням. Тому, не думайте, що це так. Краще, давайте вже відчинимо ці масивні двері. Бо я вже не дочекаюся, що там за ними ховається!

— Ну... Гаразд, — погодився з хвилюванням Леон, сподіваючись, що усе буде добре.

Натиснувши важіль, масивні двері розчинилися з громовим гуркотом, від якого стіни печери затремтіли. Перед ними відкрилася величезна зала, де десятки та сотні шестерень, важелів і зубчастих коліс працювали у синхронному ритмі. Усе це нагадувало гігантський годинниковий механізм, що точно й безперервно обертався навколо своєї осі, створюючи рівномірний ритмічний гуркіт.

— Вау! — з цікавістю вигукнув Леон, бачачи це навколо. — Навіть не знав, що тут така схованка!

— Я ж казав, що тут немає робомонстрів! — сказав з радістю Бас, радіючи. — Давайте пройдемося по цій залі й дізнаємося про усі секрети виникнення музичного стилю техно, — з цими словами, вони рушили по металевому мосту, який тягнувся до середини залу.

Рухаючись вздовж цього дивовижного лабіринту механізмів, Леон і Бас дійшли до величезного скла, за яким мерехтіло блакитне світло. І саме там перед ними з'явилася голограма Кріса Лоффера — відомого мандрівника та письменника, якого вони зустріли ще у схованці під лігвом Баса.

— Вітаю тебе, юначе, — звернувся Кріс Лоффер, його фігура здавалася майже живою. — Ти пройшов нелегкий шлях і продемонстрував неабияку сміливість. Настав час дізнатися про техно — жанр, який змінював свідомість поколінь і продовжує впливати на світ й донині. Я бажаю тобі успіху у дослідженні цього музичного шедевру. З повагою, Кріс Лоффер, відомий мандрівник та письменник, 2300-2388 роки життя, 25 травня. — і знову розвіявся, наче його не існувало у світі взагалі.

Скло, за яким стояла голограма, автоматично відчинилося, і Леон разом із Басом зробили кілька кроків всередину. Перед ними лежав стародавній лист із написами, що здавалося, світилися власним світлом. Леон з хвилюванням підняв його і почав читати рядки, у яких крилася довгоочікувана відповідь.

Ось, що було написано у цьому листі:

„Техно, як музичний стиль, народилося в середині 1980-х років у Детройті, США, — місті, яке вже мало славу промислового центру. Місцева молодь, натхненна індустріальними звуками міста, почала експериментувати з електронними інструментами та синтезаторами. Саме тут, троє друзів — Хуан Аткінс, Кевін Сандерсон і Деррік Мей, відомі як „Беллвілльська трійця“, заклали основи цього жанру. Вони поєднали футуристичні звуки з чітким ритмом, створивши музику, яка була новою та захоплюючою, відображаючи дух часу і технічний прогрес.

Техно відзначається своїм мінімалізмом і акцентом на ритмі. Цей стиль використовує повторювані мелодії та синтезовані звуки, які створюють гіпнотичний ефект. Замість вокалу, в центрі уваги знаходяться електронні звуки, які часто нагадують механічні шуми й сигнали. Це музика, яка запрошує слухача до внутрішньої подорожі, змушуючи відчути ритм не лише вухами, але й усім тілом.

Завдяки своєму унікальному звучанню, техно швидко поширилося з Детройта до Європи, де знайшло вдячну аудиторію. Особливо популярним цей стиль став у таких містах, як Берлін і Манчестер, де він став основою для нових музичних рухів і клубної культури. У Берліні техно стало символом свободи і об'єднання, особливо після падіння Берлінської стіни, коли люди шукали нових форм самовираження.“

Очі Леона світилися захопленням. Це було те знання, яке він шукав, розуміння суті музики, що стала його пристрастю. З його очей полилися сльози радості, а Бас, який це помітив, запитав:

— Леоне? Що з тобою? Чому у тебе сльози ллються?

Леон, не приховуючи радості, промовив:

— Басе, я все життя прагнув дізнатися, звідки походить ця музика і чому вона така важлива для мене. І тепер, нарешті, я знаю.

— Це дійсно неймовірно, Леоне, — відповів Бас, відчуваючи гордість за свого друга. — Техно — це стиль, створений і збережений багатьма поколіннями. Це не просто музика, а цілий світ, і ти тепер маєш можливість продовжити його історію.