Читати книгу - "Понаїхали"

Юра припаркував велосипед. Та невже, подумав вiн. З чого цей Жоан живе мiж шабашками, цiкаво.

— Я тобi казав, чому у жiнки мають бути маленькi руки?

— Казав якось.

Жоану замовили добудувати дерев'яний балкон поруч, у районi Марiньї.

Працювали цiлими днями. Юра наполiг, що мусить закiнчувати о шостiй, бо має iншу роботу з Баррi.

— Чорт з тобою, — зiтхнув Жоан. — Не наймати ж мексиканцiв.

Якось Юра напартачив. Криво обрiзав електропилою кiнець несучої балки балкона. Балка чотири на чотири дюйма коштує дорого. Жоан побачив обрiз i крякнув. Почухав потилицю. Але досвiд Жоан усе-таки мав. Узяв двi дошки дюйм на чотири. Вирiзав фiгурнi загогулини. Ними закрив з обох бокiв кривий обрiз. Вийшла прикраса.

— Ну як? — погладив борiдку Жоан.

Юра глянув нагору:

— Гарно.

— Ха-ха. Тепер ти знаєш. Коли бачиш отакi прибамбаси, that's when you know there's a fuck-up.

Так Юра вiдтодi й думав. Бачиш зайве прикрашання чи ускладнення — шукай факап у структурi. Не тiльки в будiвництвi. Наприклад, у книжках, якi Юра бере в Iron Rail.

Червень. Новий Орлеан перетворився на пекло. Як у лютому вiд Мiссiсiпi йшов холод, так тепер рiчка робила повiтря густим, нiби в парнику. З повiтря сочилася липка вогкiсть. Мiссiсiпi. Якось Юра таки пiшов глянути на неї. Чекав чогось на кшталт Амазонки, щоб iнший берег ледь виднiв. А виявилось, як рiчка в Бiлому Саду. Тiльки клiмат псує, думав Юра. Нiс по сходах нагору балку чотири на чотири дюйми й пiтнiв. Тяжко дихати.

Зате за три тижнi повноцiнної роботи по десять-одинадцять годин на день, включно з суботами, Юра зiбрав штуку баксiв. I за сiмсот купив квиток назад. На серпень. Аби якраз вписатися в пiвроку своєї вiзи. В Америку Юра прилетiв через Нью-Йорк. Назад узяв квиток на рейс Лос-Анджелес — Москва. На прощання поїде через континент i побачить ще трохи Америки. Взяв квиток на Грейхаунд. Дев'яносто п'ять баксiв. Двi з половиною доби.

Останнiй мiсяць в Америцi вiн навiть сумував за Америкою. Коли ще я тут побуваю? Баррi й Ельвiна, напевно, не побачу бiльше нiколи в життi.

Ну, зате нарештi побачу Олю й дiтей. По телефону вони помирились, але як тепер я буду їй дивитися в очi, пiсля тiєї дуростi. Ну, хто не робив дурниць, намагався переконати себе Юра. Гiрше те, що через пару мiсяцiв Оля таки поїде геть. Боїться, що Сергiй знову не пiде вчитись i пропаде зi своїми Кокосом i Мао Цзе Дуном.

З Ельвiном Юра випив по пиву. Сидiли на ганку того будинку, який вiдновлюють гондурасцi. Всередину Юра не хотiв заходити. На прощання мiцно обiйнялися. Коли встали, Ельвiн вiддав почату пачку червоних мальборо:

— Я сходжу зараз i ще куплю.

Баррi був стриманий. Зате Глорiя зiбрала Юрi цiлу сумку продуктiв. Як своїй дитинi. Юра познайомився з нею лише мiсяць тому. Глорiя саме переїхала з трейлера, де жила пiсля повенi. Юра допомагав Баррi добудовувати кiмнату для власного, Баррi та Глорiї, будинку. Баррi признався Юрi, що кинув своїх my woman and my other woman, якi теж жили у трейлерах. У Баррi з Глорiєю два дорослих сина. Старший служить на вiйськовому флотi:

— Ти чимось схожий на нього, — сказала Глорiя. — Особливо усмiшка.

Показала фотографiю великого, як Баррi, усмiхненого чорношкiрого хлопця в формi. Справдi, дуже схожий на мене, усмiхнувся Юра. Вiн обiйняв Глорiю. Проводжаючи Юру, Глорiя трохи поплакала. Баррi вiдвiз Юру на станцiю тим самим подертим бiлим пiкапом, який Юра стiльки разiв завантажував то дошками два на чотири дюйми, то шинглами, то гiпсокартоном.

Рейс до Лос-Анджелеса, попри один квиток, виявився непрямим. Їхали чомусь аж через Даллас, далеко на пiвнiч. Потiм Юра вечiр i пiвночi чекав на пересадку у Хьюстонi. Далеко вiд станцiї не вiдходив. Станцiя брудна, як у нашому райцентрi.

Потроху їв продукти, якi зiбрала Глорiя.

Вiд Хьюстона нарештi прямо по хайвею. Юра збирався не спати, щоб не пропустити всi цi романтичнi мiсця. Захiдний Техас, Нью-Мехiко. Але заснув у крiслi. Прокидався, дивився у вiкно, знову засинав. I цi пiвроку в Америцi вже тепер здавалися йому одним довгим сном. Я повернусь у Бiлий Сад. Я житиму в хрущовцi. Й сам не вiритиму, що це зi мною вiдбувалось. Баррi. Ельвiн. Жоан. Ця... нi, цiєї не було. Блюз Бар. Конгрес Стрiт. Вашингтон, Дi-Сi. Захiдний Техас. Нью-Мехiко. Аризона.

В Аризонi стали на перепочинок посеред пустелi. Rest area на хайвеї. Туалет, лавочки. Дротяний паркан. Юра дивився у затемнене вiкно. Щойно прокинувся вiд того, що автобус змiнив швидкiсть.

Вийшов покурити й не повiрив, яка спека навколо. Це знов сон. Яскраве сонце. Не усвiдомлюєш цього, дивлячись на пустелю крiзь затемнене скло. Мусиш заплющити очi. Юра не рухався, тiльки курив. I пiтнiв. Не рухався, але пiтнiв. Спека оглушувала й присипляла. Сигарета пiсля дванадцяти годин без курiння задурманювала. Сон. Пiвроку сну.

Залiзши у мокрiй наскрiзь сорочцi в кондицiонований салон, Юра ще годину мерзнув.

Неприємно було, коли в аеропорту змусили зняти взуття та йти босим. Ноги пiсля стiлькох годин автобуса смердiли на весь нескiнченний склобетонний зал. Запах пiднiмався на п'ятдесят метрiв до стелi. За що таке приниження.

Рейс виявився «Лос-Анджелес — Делi» з пересадкою в Москвi. Три чвертi пасажирiв iндiйцi. Товстi стюардеси у фiолетових та оливкових сарi.

В Шереметьєво прилетiв опiвночi. Ночував на лавочцi в аеропорту. Пiсля лос-анджелеського, московський аеропорт нагадував вокзал у Бiлому Саду.

Пiсля купiвлi квиткiв, Юра останнiй мiсяць у Новому Орлеанi знову працював лише на Баррi, заробляючи по двадцять баксiв щовечора й проїдаючи їх.

— Якось воно буде, — махнув рукою вiн.

З лiтака виходив уже без грошей. Москва порiвняно з Новим Орлеаном дуже близько до Бiлого Саду.

Однак провiдниця без квитка не пустила. Провiдниця наша, але їхати через кордон. Спробуйте бусики, сказала провiдниця. Може, домовитеся, щоб заплатити по приїздi. I Юра пiшов з перону. Стиснув зуби. Москва не так уже близько до Бiлого Саду. В очах потемнiло. Як я доїду? Вiн практично нiчого не бачив.

— Эй, по-од ноги с'три! — почув вiн.

— Соррi, дьюд, — сказав Юра.

— Че?

Виявляється, Юра ледь не збив лоток преси, де торгував корiнний москвич, котрий щоранку приїжджав електричкою з Тверi. Продавець довго дивився Юрi услiд.

Юра вийшов з вокзалу шукати, де стоїть мiкроавтобус «Москва — Косiв». Здається, вiн iде через Бiлий Сад.

Юра не помiтив