Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

Розповідь від Кіри 

Кожен мускул у її тілі напружився. 

Антон стояв надто близько. Достатньо, щоб вона могла дотягнутися і спробувати його вдарити. Достатньо, щоб він встиг її зупинити. 

— Якщо ти прийшов мене вбити, зроби це, — вона сказала рівним голосом. 

Антон похитав головою. 

— Я вже сказав — не цього разу. 

— Тоді чого ти хочеш? — її голос був майже роздратованим. 

Він подивився на неї з холодною цікавістю. 

— Я хочу зрозуміти, чому ти ще не здалася. 

Кіра напружила щелепи. 

— Тому що я не така, як ти. 

Антон ледь помітно всміхнувся. 

— Думаєш, я здався? 

— Ти працюєш на них. Це й є здача. 

Його очі потемніли. 

— Ти не розумієш. 

— Тоді поясни, — її голос набув гострих обрисів. 

Антон зітхнув. 

— Свобода — це не боротьба проти Системи. Це здатність вижити в ній. 

Кіра зробила крок уперед. 

— Ти виправдовуєшся. 

Він дивився прямо на неї. 

— А ти брешеш сама собі. 

Їхні погляди зустрілися, і світ ніби зник навколо. 

Двоє людей, які колись йшли разом. 

Двоє людей, які тепер стояли по різні боки. 

— Я не можу залишити тебе жити, — нарешті сказав Антон. 

Кіра кивнула. 

— Я знаю. 

Тиша затягнулася, мов нитка, що ось-ось порветься. 

— Але не сьогодні, — додав він. 

Вона не зрушилася. 

— Чому? 

Його голос став майже невловимим. 

— Бо я хочу знати, чи ти справді маєш рацію. 

Він повернувся і пішов у темряву. 

Кіра стояла нерухомо, відчуваючи, як її пальці стискаються у кулаки. 

Вона не знала, що лякає її більше — те, що Антон залишив її живою, чи те, що вона теж не змогла його зупинити.