Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

Розповідь від Антона 

Вони рушили. Повільно, невпевнено, мов поранені тварини, що відчувають наближення хижака, але все ще сподіваються втекти. 

Антон стежив за ними з даху, залишаючись у тіні. 

Кіра була там. Він бачив, як вона вела людей вперед, її рухи були чіткими, зібраними. Вона не виглядала зламаною, хоч її світ і перетворився на попіл. 

— Вона знає, що я тут, — пробурмотів він сам до себе. 

— Вона завжди відчувала загрозу, — пролунав у навушнику спокійний голос оператора. — Саме тому вона виживає. 

Антон проігнорував слова. 

Він не збирався її хвалити. 

Він збирався її зупинити.


--- 

Розповідь від Кіри 

Вулиці залишалися порожніми. Лише шурхіт кроків порушував тишу, що зависла над мертвими кварталами. 

Кіра не озиралася. 

Але вона знала — за ними спостерігали. 

Його присутність тиснула на неї, як важке повітря перед бурею. 

Антон. 

Колись союзник. Колись… щось більше. 

Тепер — мисливець. 

Вона зупинилася різко, і люди позаду ледь не зіткнулися з нею. 

— Що таке? — прошепотіла Ліна. 

Кіра не відповіла. 

Вона підняла голову, дивлячись у темряву будівель над ними. 

— Виходь, — сказала вона тихо, але її голос лунав твердо. 

На мить настала мертва тиша. 

А потім із тіні з’явилася знайома постать. 

Антон. 

Він спустився легко, майже безшумно, зупинившись за кілька кроків від неї. Його постава залишалася розслабленою, але погляд був холодним, як лезо ножа. 

— Давно не бачились, — промовив він рівним тоном. 

Кіра не зрушила з місця. 

— І що тепер? Будеш нас добивати? 

Антон похитав головою. 

— Якби я хотів, ти б не встигла заговорити. 

Вона стиснула кулаки. 

— То чого ти чекаєш? 

Він трохи нахилив голову, оцінюючи її. 

— Відповіді. 

Кіра скривилася. 

— Відповіді на що? 

Антон зробив крок ближче. 

— На питання, яке мучить мене з самого початку. 

Вона не відвела погляду. 

— І яке ж це питання? 

Антон усміхнувся — майже непомітно, ледь-ледь. 

— Ти справді думаєш, що ще можеш виграти? 

Кіра стиснула зуби. 

— Я не граю. 

— Ось у цьому й проблема, — його голос звучав майже з жалем. 

Вони стояли один проти одного, і світ навколо завмер. 

Це була не просто зустріч. 

Це була точка, після якої вже не буде повернення.