Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

Розповідь від Антона 

Пил ще не осів. Повітря було густим, насиченим гаром і присмаком крові. Він стояв на даху напівзруйнованого будинку, спостерігаючи, як нетрі перетворюються на руїни. 

Йому було байдуже. 

Його завдання не передбачало жалю. 

— Вони ще там, — пролунав у навушнику голос оператора. 

Антон стиснув пальці на руків’ї гвинтівки. Йому не потрібно було наказів, щоб знати, що робити. 

Він навів приціл. 

У прицілі — тіньова фігура. Дівчина, що колись мала ім’я, а тепер була лише мішенню. 

Кіра. 

Він знав, що зустріне її знову. Але не думав, що це буде отак. 

— Чекаю команду, — прохрипів він у мікрофон. 

Пауза. 

— Не стріляти. Ще ні. 

Антон повільно опустив зброю. 

Його пальці були спокійними. Але всередині наростав гнів. 

Якщо не зараз… то коли?


--- 

Розповідь від Кіри 

— Нам потрібно йти, — сказала вона, допомагаючи Ліні піднятися. 

Вижилі рухалися повільно. У них не було сил, не було надії. Але поки вони дихали — вони ще могли боротися. 

Вона відчувала його. 

Це не була здогадка. Це було щось глибше. 

Антон був десь поруч. 

Він міг чекати. Він міг дивитися. Але рано чи пізно він зробить свій хід. 

І тоді вони зустрінуться. 

Вона стиснула кулаки. 

Ще не час боятися.