Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Вечір видався теплим, але в душі Евсун панував холод. Вона стояла перед дзеркалом, виправляючи останні складки на сукні. Серце гупало так голосно, що, здавалося, його могли почути всі.

— Як ти? — голос Зейнеп повернув її до реальності.

— Могло бути краще, — тихо відповіла вона, не відводячи погляду від свого відображення.

— Що сталося?

— Сьогодні день весілля .

Зейнеп затримала подих.

— Евсун, ти впевнена?

— Так, Зейнеп. Явуз — непоганий варіант, навіть чудовий.

— Явуз? Твій однокласник?

— Так.

Зейнеп з сумнівом подивилася на неї.

— Запитаю востаннє: ти впевнена?

— Так. І знаєш що? Мені навіть полегшало.

Евсун вдягла коштовні сережки та вийшла разом із Зейнеп у зал. У голові крутилися тисячі думок, але щойно її погляд упав на гостей, усі вони обірвалися. Там стояв Явуз, а поряд — Емір.

Кров відлила від її обличчя.

«Ні… це жарт?»

Але ні.

З гори спускалася її сестра Тулін у білому платті. Усі погляди були прикуті до неї. Евсун зрозуміла все в одну мить: це подвійне весілля.

Явуз, усміхнувшись, підійшов ближче.

— Ти дуже гарна, — сказав він лагідно.

Емір теж промовив ці слова, дивлячись на Тулін.

— Сьогодні мої дві дочки виходять заміж у цей прекрасний вечір. Бажаю вам щастя! — урочисто промовив Дживан.

Евсун здригнулася. Досі вона намагалася триматися, але побачити Еміра тут, у ролі нареченого її сестри… Це було надто жорстоко.

Церемонія

Реєстратор шлюбу взяв документи до рук.

— Чи згодні ви, Явузе Атешоглу, взяти за дружину Евсун Карабашоглу?

— Так.

Евсун завмерла.

— Чи згодні ви, Евсун Карабашоглу, взяти за чоловіка Явуза Атешоглу?

Вона зустрілася поглядом з Еміром.

Його очі… В них палав вогонь.

Її серце билося несамовито.

«Ні…»

З очей потекли сльози.

— Так, — ледь чутно прошепотіла вона.

Емір стиснув кулаки.

— Чи згодні ви, Еміре Шенгіз Демірхан, взяти за дружину Тулін Карабашоглу?

Він дивився на Евсун. Вона відвернула погляд.

— Так, — сухо відповів він.

— Чи згодні ви, Тулін Карабашоглу, взяти за чоловіка Еміра Шенгіза Демірхана?

— Так! — впевнено вигукнула Тулін.

Гучні оплески. Посмішки. Радість.

Але не для Евсун.

Вона побігла у ванну кімнату. Відвернувшись до дзеркала, схопилася за раковину.

Зейнеп за нею.

— Не треба було цього робити…

Евсун стиснула зуби.

— Я думала, що зможу стати щасливою… Я так старалась, але знову… знову він…

Зейнеп мовчала.

— Зейнеп, я зможу колись бути щасливою? Що це за прокляття?

Її голос зірвався на шепіт.

— Я розумію тебе. Але ти зробила вибір. Тепер ти з Явузом, будь із ним.

— В мене немає іншого виходу…

Шлюбна ніч

Наречені поїхали по домівках.

Явуз відчинив двері їхньої спальні.

— Евсун, все добре?

Вона змусила себе кивнути.

— Так, я просто не дуже себе почуваю. Вибач…

Він з розумінням усміхнувся.

— Не переймайся. У нас ще все попереду.

Вона закрила очі, зробивши вигляд, що засинає.

Тим часом в іншій кімнаті, в іншому домі,Емір  був з  Тулін,щасливий не підозрюючи, що в його серці зовсім інша жінка.