Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що це змінює? — запитав Левент, але він уже починав розуміти.
— Брате, Зейнеп вагітна, — Евсун вимовила ці слова важко.
Левент одразу ж вирушив шукати Зейнеп, не гаючи жодної миті.
Левент шукав Зейнеп усюди. Її ніде не було. Врешті-решт він знайшов її. Вона сиділа на лавці і плакала. Левент підійшов до неї і, побачивши її стан, спитав:
Левент: «Зейнеп?»
Зейнеп: «Левент?»
Левент: «Чому ти не сказала мені?»
Зейнеп: «Про що?»
Левент: «Про те, що вагітна.»
Зейнеп: «Як я мала сказати? У тебе сьогодні ж народилася дитина. Левенте, повертайся до дружини і дитини.»
Левент: «Я зараз поруч із твоєю другою дитиною.»
Зейнеп: «Раз ти тут, то я скажу — я зроблю аборт.»
Левент: «Зейнеп, ні, цього не буде.»
Зейнеп: «Я вже все вирішила.»
Левент: «Зейнеп, я завжди хотів мати дитину від коханої жінки.»
Зейнеп змовчала, не знаючи, що відповісти.
Левент: «Прошу, не роби цього.»
Зейнеп: «Я не житиму з нею під одним дахом.»
Левент: «Гаразд, я куплю тобі дім.»
Пройшло три дні. Мелек виписали з лікарні. Всі повернулися додому. Левент купив Зейнеп дім, і вона оселилася там. Ніхто не знав про її вагітність, крім Левента і Евсун. Евсун почувалася краще, вже не сиділа в кімнаті, а намагалася більше часу проводити на свіжому повітрі.
Тим часом Емір сидів у своєму домі, дивлячись на море. До нього прийшов Мете.
Мете: «Брате.»
Емір: «Брате.»
Мете: «Ти вже кілька днів не виходиш з кімнати, все добре?»
Емір: «Так, добре.»
Мете: «Після того, як ти повернувся з Амасри, ти нічого не розказуєш, мовчиш.»
Емір: «Я помстився Дживану.»
Мете: «Як?»
Емір: «Я був з Евсун, брате.»
Мете: «Ти використав дівчину?»
Емір промовчав.
Мете: «Дживан знає?»
Емір: «Думаю, ні. Вона не розкаже.»
Мете: «Еміре, чи не занадто це?»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
