Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Ніч повільно тягнулася, і для Евсун це була справжня вічність. Вона відчувала сильне тепло, її тіло немов огорнуло полум’я, і вона почала задихатися. В очах все потемніло. Їй було важко дихати, серце билося сильно, ніби хотіло вибратися з грудей. У цей момент до неї підбігла Зейнеп, побачивши її в такому стані, вона схвильовано запитала:

— Евсун? Як ти? Евсун? Ти чуєш мене?

На щастя, в цей момент під дверима з’явився Левент, і він швидко зайшов у кімнату, побачивши, що відбувається.

— Зейнеп, що сталося? — запитав він, підходячи до них.

— Левент, Евсун погано, вона без свідомості, — відповіла Зейнеп, ледь стримуючи паніку в голосі.

— Як так? — Левент втратив мить рівновагу, спостерігаючи, як її стан погіршується.

— У неї сильний жар. Послухай, Левент, ніхто не має знати, що ми відвеземо її в лікарню, — Зейнеп тримала себе в руках, але в її очах все ж відблискувала тривога.

Левент не сказав ні слова, лише взяв Евсун на руки, обережно піднявши її, і вони швидко поїхали до лікарні.

— Лікарю, як вона? — запитав Левент, коли вони вже були на місці.

— Усе добре. Стежте за пацієнткою, — відповів лікар, не виявляючи особливого занепокоєння. — Забагато стресу. Це може бути тимчасово.

Тим часом до лікарні привезли Мелек. Вона була в процесі пологів. Левент, не чекаючи ні секунди, кинувся до неї, залишивши Зейнеп біля Евсун. Він запитав лікаря:

— Лікарю, як Мелек?

— Поки що нічого не можу сказати, пологи тривають, — лікар був обережний у своїх прогнозах.

Тим часом Зейнеп залишалася поруч з Евсун, занепокоєна її станом. Вона тихо запитала:

— Як ти?

— Добре, — відповіла Евсун, намагаючись приховати свою слабкість.

— А якщо з тобою щось станеться? — Зейнеп не могла втримати своїх сліз.

— Що зі мною може статися? У мене попереду ще весілля, — Евсун намагалася виглядати спокійною, хоча відчувала себе далеко не так.

— Ти тому так себе мучиш? — Зейнеп була настільки здивована, що майже забула про все навколо.

— Зейнеп, ти чудово знаєш, чому так, але більше я не буду нервуватися через того, хто цього не достойний. А ти як?

— Я добре, — відповіла Зейнеп коротко, але без запевнення.

— Вирішила, що робитимеш з дитиною? — запитала Евсун, змінюючи тему.

— Я зроблю аборт, — Зейнеп відповіла без вагань.

— Звідки така впевненість? — запитала Евсун, здивована її рішучістю.

— Евсун, прямо зараз Мелек народжує, — Зейнеп дивилася на неї, немов намагалася знайти в її очах підтримку.

— Що? Вона тут? — Евсун не могла повірити, але Зейнеп підтвердила.

— Так, привезли її, — сказала Зейнеп, і Евсун миттєво встала, готова йти до реанімаційної.

— Брате! — викрикнула Евсун, заходячи в реанімацію, і відразу обняла Левента. — Як Мелек?

— Пологи тривають, — Левент відповів, але його очі були повні хвилювання.

— Нехай дитина народиться здоровою, — побажала Зейнеп.

— Дякую, Зейнеп, — Левент подивився на неї з вдячністю, але його думки вже були з Мелек.

Але в якийсь момент Зейнеп стало погано — її стошнило. Вона поспішно пішла до вбиральні. Евсун вирушила за нею, хвилюючись.

— Зейнеп, усе гаразд? — запитала Евсун, коли знайшла її.

— Так, все добре, — Зейнеп намагалася приховати свою слабкість.

— Тебе стошнило, — зазначила Евсун, стоячи поруч.

— Все добре, — Зейнеп відповіла, хоча видно було, що це не зовсім так.

Вони повернулися назад до реанімації. Левент запитав:

— Усе добре, Зейнеп?

— Добре, — відповіла вона, хоч і не виглядала такою.

Час минав. І ось, через годину, з палати вийшов лікар з добрими новинами.

— У Левента народився син, — сказав лікар.

З цих слів Зейнеп стало боляче. Вона намагалася не показувати своїх емоцій, тихо відійшла і, поки ніхто не бачив, вийшла з лікарні. Йшла без конкретної мети, не знаючи, куди її веде цей шлях.

Левент підбіг до Евсун, посміхаючись:

— Я такий щасливий! — Він обняв її, радіючи на весь світ.

Минуло три години. За цей час Левент побував у Мелек і всі приїхали. Евсун помітила, що Зейнеп немає поруч. Вона запитала у брата:

— Брате, де Зейнеп?

—Незнаю , я не бачив її —сказав Левент .

— Її ніде немає —сказала Евсун .

— Як це немає? — здивувався Левент.

— Видно, вона почула новину, — сказала Евсун, і її серце стало важким.