Читати книгу - "Вступ до психоаналізу"

Однак у тих нечисленних уже поданих асоціаціях так багато матеріалу, що його досить, аби можна було відгадати латентні думки сновиддя. Нашу увагу привертає факт, що в твердженнях сновидиці не раз з’являються посилання на час, які й становлять те спільне, що об’єднує весь матеріал. Про квитки до театру вона подбала надто рано, поквапилась, тож мусила доплатити. Зовиця також поспішила віддати свої гроші ювелірові за якусь прикрасу, вона немов змарнувала щось. Якщо поєднати отак наголошені «надто рано», «поквапилась» із спонукою до сновиддя — звісткою, що всього на три місяці молодша від неї подруга тепер усе-таки знайшла собі пристойного чоловіка, і з лайливою критикою на адресу зовиці, мовляв, безглуздо так квапитись, то перед нами майже мимоволі постає споруда латентних думок, украй перекрученим замінником яких стало сновиддя:

«З мого боку було справжнім безглуздям так квапитись із заміжжям! На прикладі Елізи я бачу, що й пізніше могла знайти собі чоловіка». (Поквапність зображується через турботу сновидиці про театральні квитки і через куплену зовицею прикрасу. Замінником заміжжя виступають відвідини театру.) Такою, певне, була провідна думка, хоча ми, либонь, могли б посуватися й далі, проте з меншою певністю, бо аналіз у цих місцях мали б підпирати твердження сновидиці: «Я б у сто разів краще витратила ті гроші!» (Сто п’ятдесят флоринів у сто разів більше, ніж півтора.) Коли замість грошей поставити посаг, це означало б, що чоловіка купують за посаг; отже, як прикраса, так і погані місця в театрі стояли б замість чоловіка. Ще бажанішим було б установити зв’язок між елементом «три квитки» і чоловіком, але так далеко наше розуміння ще не сягає. Ми лише з’ясували, що сновиддя виражає зневажливу оцінку її власного чоловіка і жалі, що вона так рано вийшла заміж.

Як на мене, ми, певне, радше заскочені і збентежені цим першим результатом тлумачення сновидь, ніж задоволені ним. Надто багато нового впало на нас — більше, ніж ми поки що здатні засвоїти. А ми вже відчуваємо, що науці, яку нам може дати тлумачення цього сновиддя, ще не видно кінця. Тож спішімо сформулювати те, що вже напевне можна вважати за новонабуте знання.

По-перше: дивно, в латентних думках головний наголос припадає на елемент поквапності, натомість у явному сновидді саме про цей елемент немає згадки. Без аналізу ми б не здогадалися, що цей чинник відіграє якусь роль. Отже, видається ймовірним, що саме визначальна ідея, осереддя всіх неусвідомлених думок, не виявляється у явному сновидді. З огляду на цей факт враження, яке справляє на нас усе сновиддя, має цілком змінитися. По-друге, в сновидді ми бачимо безглузде зіставлення: три квитки за півтора флорина; у думках сновиддя вгадуємо твердження: «Було безглуздям (так рано віддаватися)». Чи можна довести тезу, що думка «Було безглуздям» зображується в явному сновидді саме через запровадження до нього якогось безглуздого елемента? По-третє: порівняльний підхід показує, що відносини між явним і латентним елементами аж ніяк не прості, не такі, що один явний елемент завжди заступає якийсь латентний. Це радше відносини двох різних таборів, один явний елемент може заступати кілька латентних, а один латентний елемент можуть репрезентувати кілька явних.

Про сенс сновиддя і про ставлення сновидиці до нього теж можна було б сказати чимало несподіваного. Дама цілком погоджується з тлумаченням, але чудується йому. Вона не усвідомлювала, що так низько поціновувала свого чоловіка; вона навіть не знає, чому в неї така зневага до нього. Отже, в цьому є ще чимало незрозумілого. Я щиро переконаний, що ми ще не зовсім готові до тлумачення сновидь і передусім потребуємо дальших пояснень та готувань.

Лекція 8

Дитячі сновиддя

Вельмишановні добродійки і добродії! У нас склалося враження, ніби ми просунулись надто швидко, — відступімо ж трохи назад. Перше ніж братися до останньої спроби подолати труднощі перекручення сновидь із допомогою нашої техніки, ми казали, що найкраще було б обминути їх, обравши для тлумачення сновиддя, в яких або немає перекручення, або воно вкрай незначне, — звісно, якщо є такі сновиддя. При цьому ми знову відступаємо від справжньої історії розвитку наших знань, бо насправді лише після послідовного застосування нашого методу інтерпретації і після вичерпного аналізу перекручених сновидь ми помічаємо, що є й такі сновиддя, де перекручення немає.

Сновиддя, які ми шукаємо, трапляються в дітей. Вони короткі, ясні, зв’язні, зрозумілі й недвозначні, а проте це безперечні сновиддя. Лишень не думайте, ніби всі дитячі сновиддя саме такі. Перекручення сновидь починається в дітей досить рано, відомо, що деякі сновиддя п’яти-, восьмирічних дітей уже мають усі характерні ознаки пізніших сновидь. Але, коли обмежити вік, почавши з перших виявів психічної діяльності і закінчивши чотири- або п’ятирічними дітьми, ми відкриємо цілу низку сновидь, які слід називати інфантильними; такі сновиддя часом трапляються і в дітей старшого віку; ба навіть у дорослих за певних умов можуть траплятися сновиддя, які нічим не відрізняються від типово інфантильних.

Розглянувши дитячі сновиддя, ми зможемо з більшою легкістю та певністю зробити висновки про справжню природу сновидь, і, сподіваємось, ті висновки будуть вирішальні і слушні для всіх типів сновидь.

1. Для розуміння цих сновидь не потрібно ніякого аналізу, ніякого застосування техніки. Навіть не треба розпитувати дитину, що переказує свій сон. Зате потрібно трохи знати її життя. Якісь переживання попереднього дня завжди прояснюють сновиддя. Сновиддя — це реакція психіки в стані сну на ті денні переживання.

Розгляньмо кілька прикладів, на які можна було б зіперти наші дальші висновки.

а) Хлопчик, якому рік і десять місяців, вітаючи когось із днем народження, має подарувати кошичок із вишнями. Він робить це вельми неохоче, хоча йому пообіцяли, що трохи тих вишень дістанеться і йому. Другого дня він розповідає свій сон: «Герман поїв усі вишні».

б) Дівчинка, якій три роки і три місяці, вперше плавала по озеру. Коли човен пристав до берега, вона не хоче з нього виходити і гірко плаче. Для неї водна прогулянка вочевидь проминула надто швидко. Наступного ранку вона каже: «Сьогодні вночі я плавала по озеру». Цілком можна виснувати, що ця подорож тривала довше.

в) Хлопчика, якому п’ять років і три місяці, взяли на екскурсію в Ешернталь біля Гальштата. Він чув, що Гальштат лежить біля підніжжя Дахштайна, і виявив дуже велику цікавість до тієї гори. З будинку в Аусзе відкривалася чудова панорама Дахштайна, а в підзорну трубу можна було розгледіти Симонову хижку на його вершині. Дитина не раз намагалася побачити її крізь вічко труби, проте ніхто не знав, чи їй пощастило в цьому. Екскурсія почалася в настрої радісного сподівання. Тільки-но перед очима з’являлася нова гора, хлопчик запитував: «Це вже Дахштайн?» Оскільки йому весь час відповідали негативно, він дедалі похмурнішав, а зрештою й зовсім замовк і не захотів піднятися разом з усіма до невеличкого водоспаду. Гадали, ніби хлопчик дуже втомився, але наступного ранку він радісно