Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-Здоровеньки були, хлопці - захоплено промовив мисливець.

-Угу, і тобі привіт... Місць що, немає?

-Уяви собі, всі зайняли... Я то думав, мені вже доведеться жерти цю помию стоячи на ногах. Щось ви боляче похмурі, їжак чи що, за дупу вкусив?

-А що нам робити, танцювати? - промовив Бетфорд, змахнувши руками - особливо закушуючи цією гидотою...

-Я чув, з часом входиш у смак.

- Ні, дякую, не треба.

- Ну добре... Як вас звати? Бачите, я сам недавно заступив на службу. Ось підшукую собі знайомих... Або, може, навіть друзів, - підморгнув він.

- На полюванні немає друзів, тільки товариші по зброї. Поза полюванням є тільки собутильники, ти зрозумів?

-Ага... Це ми ще подивимося. Як вас звати?

Після нетривалої паузи, Реніфат продовжив - Ну мене Реніфат звати. Ці нехай самі представляються.

- Ми тобі не «Ці», Реніфат. Не забувай, що ми вище тебе за званням.

-Годі колотися - глумливо промовив мисливець - їжачок... Ну тебе звати Реніфат, я зрозумів. А вас як, панове?

-Кліффорд.

-Бетфорд.

-Зрозуміло... Так би відразу! Мене ось Джиліан Хоорн Де Градд звати... Ну це якщо офіційно.

-Ти звідки такий взявся, Хуорн Фон Датт?

-У якому сенсі? Ти маєш на увазі, як я заступив на службу до гостинних мисливців?

-Саме так... - сказав Бетфорд - цікаво дізнатися, звідки ти такий взявся.

-Насправді це досить довга історія, - натхненно відповів Джилліан, - щоб ви розуміли, друзі, - говорив Джилліан, - я авантюрист, і до того, як потрапити в катівні Штабу, був шукачем пригод на свою п'яту точку, - я об'їхав кілька Країн, і де тільки не побував! - По поверненню в Грейсбург, я приєднався до вільної компанії - в народі іменованої «Розбійниками»

- Цікава, звичайно, назва у твоєї вільної компанії! - відповів Реніфат.

- Та не те слово! - відповів Джиліан, він був надзвичайно балакучий і любив поговорити - ну і ось так вийшло, що ми вирішили влаштувати наліт на скарбницю барона - як результат, більшу частину людей нашої вільної компанії повісили, а до мене в тюрму прийшов капітан і запропонував приєднатися до мисливців! А все тому, що в бою я побив кількох стражників, але не вбив. Тоді їхній капітан звернув на мене увагу і дав мені простий вибір - або я гнию в тюрмі до кінця свого життя, або я стаю повноправним членом ордена мисливців!

-Як мені це знайомо... - сказав Реніфат.

-Цікавий ти хлопець, - додав Бетфорд, - раз ти такий сильний у фехтуванні, як кажеш, Штабу неодмінно знадобляться люди, такі як ти.

-Звичайно, дякую! - радісно відповів Джилліан, - звичайно, я ніколи раніше не бився з чудовиськами, і сподіваюся, що незабаром мене визначать до загону, де мене всьому навчать!

- Боюся, вчитися тобі доведеться на ходу, - сказав Бетфорд, - на жаль, реальність така, що з тобою ніхто не буде церемонитися. Однак базова підготовка, звичайно, буде, щоб ти знав, як справлятися з чудовиськами різних видів.

-Ох, це погано... - на секунду засумував Джиліан - ну нічого, думаю незабаром я неодмінно всьому навчуся... Виживати в важких умовах я точно навчений! - закінчив Джиліан.

-Ага, бажаємо тобі удачі - сказав Бетфорд - ну да ладно, Джиліан Фон Дат або як там тебе, зроби ласка, помолчи, і дай нам поїсти.

-Звичайно, смачного! - посміхнувся Джиліан - а потім взяв у руки ніж і ложку, і почав їсти їжу в тарілці. Решту часу мисливці мовчали, доївши вміст своїх тарілок, вони встали з-за столу, а потім кожен з них розійшовся в різні боки. Джиліан же відправився в свої нові покої, що знаходилися на другому поверсі.
 

Реніфат відправився оглядати місто, в цей час Бетфорд і Кліффорд стали займатися своїми справами. Пройшовши трохи по місту, Реніфат встиг заглянути на місцевий ринок, а також в пару крамниць, де вже почав придивлятися для себе товари. Він купив собі кілька прикрас, а потім продовжив йти по місту, попутно розмірковуючи про свої подальші плани. Фоллар і Бруддо в цей час перебували в казармах і відпочивали. Через пару днів їхній відпочинок мав добігати кінця. Якраз наближався день трьох рятівників – міжнародне свято, що влаштовується щороку на честь трьох великих рятівників від монстрів – чаклунки Елліси Стелліон, легендарного мисливця на ім'я Граттес Чудоликий і паладина Стангретана Острозубого. Цим святом люди віддавали їм данину, бо саме вони зробили неоціненний внесок у позбавлення від чудовиськ, що заполонили цей Світ. Свято мало пройти через кілька днів. Трохи оглянувшись у місті, Реніфат почав повертатися назад до Штабу. За той час, що він перебував у місті, він встиг сходити до цирульника і збрити бороду, бо вважав, що вона йому не пасує. Також він причепурився, купив собі новомодний капелюх і ремінець. Повернувшись до штабу, Реніфат зайшов до зали для відпочинку, де якраз розсілися члени його загону.

-Я бачу, ти недовго думав над тим, куди витратити свої гроші, - промовив Бетфорд.

-Само собою, і я задоволений своїми новими придбаннями, - оскалив зуби Реніфат.

-Не сумніваюся. Фоллар ось витратив половину своєї частки на місцевих куртизанок.

-Ага! Витратився, так називається... Одна попросила стільки, що у мене ледь щелепа не відвисла.

-Велике місто, розумієш... Тут ніхто тебе безкоштовно обслуговувати не буде.

-Ну це зрозуміло... Наступного разу буду знімати дівчат дешевше.

-Кліффорд, а ти на що витратив свої заощадження?

-Поки ні на що. А що з того?

-Нічого, просто цікаво... А ти, Бруддо?

-На нову колоду гральних карт, - гордо заявив Бруддо, - і недарма, адже завдяки їй я заробив уже вдвічі більше, ніж витратив.

-Як же?

-Знайшов підпільне казино, обібрав там всіх до нитки, уявляєш?

-Будь обережніший... Казино кришують портові громили, а вони, як відомо, не будуть з тобою бавитися. До того ж, я чув, що той, хто багато в них виграє, зазвичай потім зникає за загадкових обставин.