Читати книгу - "Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників"

— Ох!

Коли виходить пан і каже:

— Нащо ти мене звеш?

— Я вас не зову. Я зійшов на гору і кажу: «Ох!»

— Я саме той чарівник Ох. Куди ти ведеш свого сина?

— Да поведу у школу куди-небудь.

— Оддай мені, я його вивчу.

— Що ж вам за год?

— Зроби мені копу ложечок.

— Ну добре.

От дід приходить додому й каже бабі:

— Оддав сина у школу.

— Кому ж ти оддав?

— Оху.

— Що ж йому за те?

— Копу ложечок.

От дід зробив копу ложечок, приносить до Оха, а Ох йому і каже:

— Постій, я внесу твого сина.

Пішов Ох і приносить три яструбці і дав їм їсти, а після й каже:

— Пізнавай свого сина!

От дід і каже:

— Не пізнаю.

— Ну йди додому, да зроби ще мені копу тарілочок.

Прийшов дід додому і начав робить. Зробив він копу тарілочок і приносить до Оха; а той і каже:

— Посидь у мене в хаті, я ось зараз унесу… — Пішов і вносить три півники, посипав їм їсти й каже:

— Пізнавай свого сина!

— Не пізнаю! — каже дід.

— Ну, — каже Ох, — коли ти не пізнаєш свого сина, то йди додому та зроби мені знов копу ложечок.

От дід наробив ложечок і приносить, а Ох йому й каже:

— Посидь у хаті, діду!

Дід остався в хаті, а він пішов у конюшню, забрав своїх два сини і його третього. Приводить у конюшню того чоловіка — стоїть таких три жеребці, що страх. От Ох і каже:

— Пізнавай свого сина!

— Не пізнаю, — каже дід.

— Ну іди, да принеси мені копу ложечок.

От дід приходить додому, як почав стараться, як почав стараться — вистарався. А дідів син у Оха дрова рубає і каже наймичці:

— Як прийде мій батько, то я буду з правого боку стояти і буду ногою тупати.

От приходить батько до Оха, а наймичка й каже йому:

— Ваш син буде з правого боку стояти і ногою тупати.

Приходить Ох і каже:

– Іди, діду, у конюшню!

Приходить дід у конюшню — коли стоїть таких три жеребці, що страх. От дід і каже:

— Оце мій син!

— Ну бери, — каже Ох.

Узяв дід свого сина й пішли додому; а син і каже дорогою:

— Як же нам грошей заробить?

— Як же ми заробимо? — каже батько.

От син зразу перекинувся яструбом, да й каже:

— Мене ні за що не продавайте, як за сто карбованців.

От той яструб усе сидить на плечі, як де перепілка заспіває, так він полетить і принесе. Іде пан, побачив того яструба і каже:

— Що тобі за яструбця?

— Сто карбованців.

Вийняв пан і дав за того яструба сто карбованців, а яструба взяв, посадив на плече і поїхав собі. Той яструб носить да й носить перепілки, а за однією як погнався, та в яр, а в яру перекинувся зайцем, потім прибіг до батька, перекинувся хлопцем, і пішли вдвох додому й живуть собі.

Прочули вони, що в такому-то містечку ярмарок, син і каже батьку:

— Я стану таким конем, що одна шерстина срібна, а друга золота, і поведіть мене на ярмарок. Вам будуть давати багато грошей, дак ви не продавайте, аж поки не наб’ють п’ять мішків золота, і щоб ви зняли уздечку, хоч як будуть дорого платити за уздечку, то не продавайте.

Повів він його у ярмарок і продає. Скільки панів не приходило купувати його, то він як скаже таку ціну, то пани і не хотять купувати його. От прийшов той самий учитель його, Ох (а він дідом перекинувся), і каже:

— Що тобі, старий, за цього коня?

— П’ять мішків набийте золотом, та ще щоб моя й уздечка була.

От Ох оддав йому золото, вихватив коня з уздечкою, а кінь і плаче. Привів його додому і прив’язав у конюшні так круто, що страх, і його товариші тут у конюшні.

От той кінь і каже:

— Одпустіть хоч трошки, хоч дайте дихнути.

Вони взяли і одпустили трошки, він зразу одірвався та й побіг. Дивиться кінь, що за ним женеться вовк, кінь зразу перекинувся хортом, біжить та й біжить, коли море — кінь нерекинувся окунем, а вовк щукою, та й пливуть. От щука й каже:

— Окуне, повернись до мене боком.

— Коли ти щука бистра, — каже окунь, — то лови мене з хвоста.

Пливуть вони, коли дивляться, аж перуть прачки плаття — царська дочка і служниця царя. От він зразу перекинувся перстником перед царською дочкою, вона узяла той перстник. Ох перекинувся таким старим дідом, що страх, прийшов до них да й каже:

— Чи не бачили тут перстника, я тут учора загубив?

— Ні, — каже, — найшли.

— Да оддайте ж мені.

— Ні, не оддам, — каже царська дочка.

— Ну, що ж, як вам услужить за те, щоб ви оддали?

— Сім год служи.

От Ох служить, а той, що перекинувся перстником, вночі парубком, а вдень перстником лежить.

— Як будете, — каже царівні, — оддавать мене, нехай лучче маком посіюсь. Та як буде одна мачина котиться під чобіт, то наступи її.

Приходить йому строк, дак Ох і каже:

— Оддайте ж мені перстник!

— Нехай, — каже царівна, — лучче маком посіється!

Взяла да й кинула його. Коли дивиться, аж одна мачинка котиться, вона взяла да й наступила ногою. Той дід перекинувся півником і збирав мак, а та мачинка перекинулась яструбом. Зараз яструб убив півника. А тоді він став парубком, да й повінчався з царівною — живуть і хліб жують, а нам не дають.

Протопей-прапорщик

Була в царя дочка. Та така вже гарна, що цар її й показувати не хотів нікому. Боявся, що вкрадуть. Але довідався про неї чарівник із далекого заморського краю, спорядив він корабель та й поїхав через море, щоб царську дочку вкрасти. Приїхав, а вона з подругами морським берегом прогулюється. Чарівник почав показувати всілякі чарівні квіти і заманив її тими квітами на палубу корабля. Як тільки вона ступила на палубу, чарівник підняв паруси і втік.

Сповістили царя, що вкрадено дочку. Скликав цар військо та й каже:

— Хто знайде мою дочку, тому велику нагороду дам.

Тоді вийшов з рядів прапорщик, якого звали Протопей.

— Я знайду вашу дочку, — каже Протопей-прапорщик, — і нічого за це не хочу, тільки саму царівну за дружину. Та дайте мені двох помічників і на