Читати книгу - "Коли курява спаде"

— туси Вангбо, туси Лха Шопа, туси Ронггонг, туси Г’ялва[53], а також колишні туси Мерці діяли за правилом: ти взяв за дружину мою доньку, а я колись візьму за дружину її молодшу сестру. А якщо взяти землі трохи далі від наших, то таких туси там було ще більше. Наприклад, родинні стосунки із туси Мерці через шлюб мали аж троє туси з ріки Нгулчху[54] і двоє туси з гірського плато, розташованого на захід та на північ від перевалу Цекчхон. Були ще декілька родин туси, які вже втратили свій титул і тільки виконували роль намісників голови повіту, однак, хоча вони вже й не мали колишньої сили, все одно, як і раніше, продовжували керувати своїми землями й людьми. Усі ці люди були нашими далекими чи близькими родичами, і хоча іноді вони ставали й нашими ворогами, однак у питанні шлюбу ми з давніх-давен воліли краще поєднуватись із ворогами, ніж шукати когось, чия кістка була нижча.

Але батько знехтував цим правилом. Тому від самого початку люди передбачали, що хороше життя туси Мерці з ханькою не буде довгим. Люди на широких землях усіх цих туси подейкували, що туси Мерці тільки ганяється за новизною почуттів. Однак, зрештою, свати від туси Мерці так і не навідались ні до кого з інших туси.

Потім у туси і його нової дружини з’явився я. А через два роки вони почали сумніватись у тому, що зі мною все гаразд. І через три-чотири роки підтвердилося, що я — хворий на голову.

Це знову принесло надію багатьом людям. Однак вони знову розчарувались. Вони тільки дізналися, що характер дружини туси став набагато лагіднішим, ніж раніше. А також, що туси іноді може навідуватись до низькородних жінок. Проте ця новина не залишала людям жодної надії. Насправді на той час усі жінки, які спочатку чекали, що туси Мерці посватається до них, уже одружились. Тож люди продовжували приділяти так багато уваги приватному життю туси Мерці лише по інерції. І в цьому виявилась дурість розумних людей.

Мати знала, що цей день нарешті прийде. Для жінки прихід такого дня є неуникним. Тож вона вдягла чарівне вбрання, щоб зустріти його. Ця колись бідна жінка сьогодні з’явилась у подобі вишуканої й шляхетної пані. Дивитись, як туси крок за кроком наближається до замку із своєю новою коханкою, було те саме, що й спостерігати, як наближається самотність її другої половини життя. Дролма сказала мені, що вона чула, як пані постійно казала:

— Бачила, я все бачила!

Поки мати щось бурмотіла сама до себе, наша процесія підійшла до воріт замку.

Багато людей підняли голови і подивились знизу на чарівний силует дружини туси. Однак її краса тиснула на людей — не те, що краса батькової нової коханки, яка викликала в людей непереборний потяг. Янгджома також відчула тиск материної краси, тож постійно казала до батька:

— Прошу тебе, відпусти мене, я хочу додому.

— То йди, — відказав старший брат. — На дорозі вже чекають на тебе, щоб убити.

— Це неможливо, — відказала Янгджома. — Навіщо їм мене вбивати?

Старший брат усміхнувся до цієї красивої жінки, яка була приблизно одного з ним віку, однак збиралась виконувати роль його матері, й сказав:

— Можливо, адже зараз усі вважають, що це ти, прагнучи стати дружиною туси, позбавила життя старости Дада.

— Ти боїшся ту людину на вежі, — зауважив батько. — Не бійся. Я не дозволю їй нічого з тобою зробити.

У цей час батько й син кати підвісили небіжчика за ноги на карному стовпі. Пролунали звуки рогу й люди звідусюди почали збиратися до замку, причому дуже швидко заповнили всю площу в ньому. Вони прийшли послухати туси, який мав оголосити, як цей чоловік убив відданого йому старосту Дада і як, коли його задум вдався й він хотів забрати собі місце старости, туси викрив його й притягнув до відповідальності по закону. Люди також дізналися, що землі ще одного старости перейшли тепер у безпосереднє підпорядкування туси. Однак який це мало стосунок до простого народу? Вони по черзі проходили перед цим трупом із його спантеличеним обличчям. Кожен з них, згідно з правилом, плював на це обличчя. Таким чином він мав потрапити до пекла й страждати там довіку[55]. Слини в людей було так багато, що чимало мух захлинулись нею на обличчі небіжчика, яке, до слова, поступово набрякало.

Мати спостерігала за цим усім із висоти.

Батько був дуже задоволений. Ретельно спланована матір’ю подія, завдяки тому, що він вдало розпорядився ситуацією, обернулась йому на користь. Розохотившись, він наказав хлопчику-рабу Соднаму