Читати книгу - "Прокляття дому"

Я в-д-о-м-а. Ні, вона та її чоловік не повернулися до Німеччини, вони просто хотіли повернути у свої думки цю країну, що цілком випадково була країною їхньої рідної мови. Вони хотіли видобутися нарешті з-під німецьких руїн і впертися ногами в землю, яка б не була більше облудною. І хоча їхні тіла старіли, проте надія на визволення людства від зажерливості й заздрощів довгий час залишалася молодою, помилки смертних — смертні, безсмертними є тільки їхні творіння. І от зараз саме цей молодий лікар, котрий робить їхнім із чоловіком постарілим тілам раз на рік медичний огляд, саме він використовує свої державні зв'язки, щоб позбавити спадщини засновників держави. І знову все здається так, немов дві частини розполовиненого невидимого війська мовчки наставляють проти себе невидимі щити і списи. І можливо, молоді, які про ворога вже тільки чули з розповідей старих, ніколи його не бачачи на власні очі, справді незабаром перейдуть на його бік, хоча б для того, щоби врешті, після такої тривалої облоги, знову дати волю рукам.

Чи в її постарілому роті і слова постаріли, а вона й не помітила? Після вечері внизу в вітальні ставлять стільці з саду, щоб можна було всім разом подивитися телевізійні новини: сідають вона, її чоловік, син, невістка, мала, гостя, хтось із друзів, що саме мешкають у купальні, часом до них приєднується куховарка. Новини о сьомій вечора показують успіхи у збиранні врожаю, на стерні стоять у куряві селяни і говорять про п'ятирічку, видно косарки й елеватори. Чужі слова, яких би вони самі не сказали, делегують селян у куряву полів, де вони змушені перебувати в центрі уваги. Відколи вони повернулися до Німеччини, весь її пафос вилився у спробу за допомогою літер перетворити свої спогади на спогади інших, на папері перевезти своє життя, немов на поромі, в інші життя. За допомогою літер їй вдалося видобути на поверхню дещо з того, що уявлялося їй вартим збереження, а інше, і це боліло, — навпаки, виштовхнути в непам'ять. Тепер вона вже не знає, чи не був цей відбір сам по собі помилкою, адже те, що стояло перед її внутрішнім зором протягом усього її життя, мало бути цілісним, а не розполовиненим світом.

Так, читає вона через декілька днів у листі від адміністрації громади, вона також має право придбати свій дім, щоправда, тільки дім, а не земельну ділянку, на якій дім стоїть, і, якщо вона захоче, купальню можна буде, коштом держави, перенести на верхню галявину, щоб і лікар отримав можливість виходу до озера, і вона щоб не почувалася обділеною. Вона виймає аркуш з машинки, на аркуші стоять якісь слова, а якихось слів там бракує, кладе аркуш на невисокий стосик уже задрукованих сторінок нової книжки, виймає з шухляди аркуш дорогого паперу, закладає в каретку машинки і відповідає адміністрації громади: Так, — пише вона, — з радістю придбаю дім, і, звісно, купальню треба буде пересунути вгору. З соціалістичним привітом.

Після того як укріплений бетоном горіх, хоч і хилиться уже, перестає в останні три роки родити горіхи, садівник з розпорядження власника дому зрубує дерево. Він розпилює стовбур, розколює кругляки і складає поліна в дровітні. Збираючи вишні, садівник падає з драбини і ламає ногу. Йому доводиться лежати протягом двох місяців, поки кості зростуться, аж після цього він починає нарешті знову вчитися ходити. На щастя, син власника дому вперше проводить цього літа на ділянці батьків цілі канікули, його випустили з інтернату, і тепер він знову живе з батьками — він виріс і має достатньо сил, щоб узятися за скошування газону. От тільки через хворобу садівника не помічають вчасно, що цього літа гриб-трутовик обріс усі фруктові дерева, тож коли садівник нарешті встає, то виявляє, що стовбури всіх яблунь і груш всохли.

Після перелому садівник уже не може виконувати важку роботу. Тепер він обходить ділянку повільно, збирає подекуди гілля, що впало з дерев, обрізає сухі суцвіття квітів і кущів, підливає кущі й квіти двічі на день, перший — на світанку, а другий — з настанням сутінків. На початку зими він осушує всі водогони в будинку і закручує кран. Він зачиняє всі віконниці у великому домі і в купальні внизу над озером.

Тепер щорічне встановлення і розмотування мостика в озеро проводить власник будинку з сином. Доповненням до печі в домі встановлюють нічний газовий котел, так що дров, заготовлених попередніми роками, цілком вистачає для пропалювання печі прохолоднішими весняними й осінніми днями. Від ураження грибом яблуні і груші так і не відходять і в наступні роки. Вишню обсідає павутинний кліщ. Під час розширення вигрібної ями виявляється до того ж, що труби, якими подавалася вода для зрошення галявин, повністю поіржавіли, а в приватному продажі зараз водних труб не роздобути. Вперше заходить мова про зменшення орендованої земельної ділянки.

У селі говорять, що син власника дому водить після танців чи якихось інших забав дівчат із села в купальню і проводить там із ними ніч, і що нібито в такі ночі садівник сидить на ґанку купальні і несе нічну варту, щоб господиня не зауважила, що відбувається. Від садівника нібито знають, що коли син заручився нарешті з дівчиною з Берліна, його мати поселила цю дівчину саме в купальні, щоб не накликати на себе підозр у звідництві. Це стає предметом жартів у селі.

Після весілля молодого власника дому в пари народжується дівчинка, і, хоч їй немає ще й двох місяців, батьки