Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

— Вау! — вражено сказала я, коли вискочила зі спортивного автомобіля. — Це... Це було так круто!

— А я ж говорив, що тобі сподобається, — мовив Гордій і підійшов до мене.

— Дякую! — Я застрибнула на нього, обіймаючи хлопця за шию та охопила своїми ногами його пояс. — Це було набагато краще, аніж минулого разу.

— Я ж обіцяв, що буду їхати повільніше.

Гордій міцно поклав свої руки на мою талію, підтримуючи, щоб я не впала. Ця поїздка справді була дуже класною, хоч і не сильно швидкою. Мені було приємно, що хлопець все ж турбувався про мене. Він справді міг розігнатися так, щоб стрілки спідометра перевищували двісті кілометрів на годину, але цього разу швидкість навіть не досягала ста двадцяти.

Я дивилася на нього, усміхаючись, поки він продовжував тримати мене на своїх руках.

— Ти можеш уже відпустити мене, — прошепотіла я.

— Я не хочу, — просто сказав він. — Мені подобається, коли ти зверху.

Я закотила очі та похитала головою. Любить він завжди сказати щось таке, від чого у мене з'являються непристойні думки. Я нахилилася ближче до його обличчя. Він дивився на мене, не відриваючи свого зацікавленого погляду. Потім його очі опустилася на мої губи, що були надто близько до нього. Я опустила голову ще нижче та повільно провела язиком по своїм губам. Гордій тихо прочистив горло, спостерігаючи за моїми діями. Я ж нахилилася ще нижче та ледь торкнулася своїми вологими губами до його губ. Та все ж не поспішала цілувати, бо добре запам'ятала, як він обламав мене сьогодні з цим поцілунком.

— Хочу морозива, — прошепотіла навпроти його губ.

— Морозива? — хриплим голосом перепитав хлопець.

Я легко пройшлася губами від кутиків його губ до вуха та притиснулася сильніше до нього всім тілом. Відчула, що його руки опустилися на мої сідниці, підтримуючи мене. Він важко дихав та мало не обпікав моє плече своїм гарячим дихання. Я закусила нижню губу, стримуючи усмішку.

— Хочу довго облизувати пломбір, — продовжила шепотіти йому на вухо глибоким голосом, — хочу відчувати його солодкий смак на своєму язику, хочу надкушувати його та тримати у своєму роті, доки він не розтопиться.

— Зупинися, Поліно! — пригрозив Гордій, міцно стиснувши щелепи.

— Що таке? Я справді хочу морозива.

— У мене таке враження, що ти не зовсім про нього говориш.

— Ф-у-у! — протягнула я та скривилася. — Звідки у тебе ці вульгарні думки?

— Це все ти, Поліно, — пробурмотів він, — і твоє кляте морозиво, про яке я зараз думаю.

— О, то тобі теж хочеться пломбіру? — солодки голосом прошепотіла я.

— Усе! Злазь з мене.

Я засміялася та все ж опустилася на ноги. Було цікаво спостерігати за тим, як дратується Гордій.

— Ей, ну чого ти? — Я легко вдарила його в живіт. — Невже так сильно завівся?

— Приходь сьогодні вночі до мене, щоб перевірити, — буркнув він, оглядаючись по сторонах.

— Я обов'язково прийду, але щоб поспати, — сказала я, усміхаючись.

— Голою, — додав він.

Я похитала головою, стримуючи усмішку. Так, нам ще бракувало сексуальної напруги між нами. Тепер вона, здається, буде постійно.

— Ходімо! — Гордій схопив мене за руку та потягнув з траси.

— Куди? — зацікавлено спитала я.

— За морозивом, — просто відповів він. — Буду дивитися, як ти облизуватимеш його своїм язиком, кусатимеш.

— О, ну гаразд. Але шоу може бути дуже яскравим.

— Навіть не сумніваюся.

Гордій привів мене до того кафе, де ми були минулого разу. Я сіла на той же столик, що і тоді. І поки хлопець купував нам морозиво, я насолоджувалася холодом з кондиціонера. Навіть не знаю, від чого мені стало так гаряче: від жаркої погоди, чи таки від тіла Гордія. Той момент, коли я притискалася до нього своїм тілом теж добряче завів мене. Навіть спіймала себе на думці, що не проти була б розважитися з ним сьогодні вночі, але вчасно зупинила себе. Я не можу бути ось так близько з чоловіком без почуттів. Так, він небайдужий мені, але я... Боюся, що я для нього всього лише фіктивна дружина.

Через декілька хвилин він підійшов до мене та передав мені ріжок з трьома кульками. У нього їх було дві. Як він говорив раніше, Гордій не дуже любить морозиво.

— Сідай зручніше, — сказала я та кивнула на стілець навпроти мене. — Зараз буде шоу.

Але хлопець опустився на той стілець, що стояв біля мене. Я з нерозумінням подивилася на нього.

— У мене сьогодні ще багато справ, Поліно, — почав пояснювати Гордій. — Давай краще без цих твоїх способів спокусити мене.

— Чому? — спитала я, насупившись.

Він раптом нахилився надто близько до мене, дивлячись мені у вічі. Я чомусь напружилася, але все ж не зводила з нього свого погляду.

— Бо я зараз частіше думаю про тебе у своєму ліжку, аніж про перегони, — чесно сказав він.

Я трохи здивувалася, бо не очікувала від нього такої відвертості. Мабуть, у нього дійсно всі думки забиті мною.

— Тебе це дратує? — спитала я.

— Не буду відповідати.

— Що? Чому не будеш? Це ж звичайне питання.

— Ти зараз образишся.

Гордій почав їсти морозиво, ігноруючи моє запитання. Я ж важко видихнула і теж надкусила одну кульку. Це, задається, було фісташкове. Йому не треба було відповідати, бо я і так розуміла, що думки про мене дратують його. Але ж я не змушую його постійно думати про мене. Ми мовчки доїли морозиво, а після цього я підсунулася трохи ближче до нього.

— Гордію, — звернулася я.

— Що? — Він глянув на мене.

— Я зараз повернуся додому, щоб не заважати тобі. Ти тут тренуйся, займайся своїми справами, а я більше не буду відривати тебе.

— Ти не заважаєш мені, Поліно, — сказав він і ніжно стиснув мою руку. — Просто коли тебе нема поруч, то мені легше зосередитися на інших важливих речах. Сьогодні можеш залишитися, а додому поїдемо разом.

— Гаразд, — погодилася я та усміхнулася йому.

Ми повернулися на стадіон, де Гордій проїхав ще декілька кіл. Після цього він завіз свій автомобіль у гараж. Потім я довго сиділа з ним та Антоном у гаражі, поки вони розглядали щось під капотом машини. Насправді тут був не один автомобіль, а ще я помітила, що Гордій намагався зремонтувати той, на якому їхав у першому етапі. Навіщо йому це, якщо вже є новий? Мабуть, я цього ніколи не зрозумію. Найцікавіше було дивитися на те, як вони фарбували номер "23" з обох боків автомобіля.

На вулиці вже майже стемніло і мені стало холодно. Довелося обійняти себе руками, щоб трохи зігрітися.

— Коли ми поїдемо додому? — спитала я в Гордія, але намагалася говорити так, щоб він не зрозумів, що мені тут нудно вже.

Він швидко глянув на мене і почав збирати інструменти в ящик. Я підійшла до нього, щоб допомогти йому.

— Зараз поїдемо, — відповів він. — Ти втомилася?

— Мені завтра треба рано прокидатися, бо у мене фотосесія, — сказала я.

— То ти весь тиждень будеш зайнята? — поцікавився хлопець.

— Майже. А коли другий етап?

— У неділю, — мовив Гордій і подивився на мене. — Ти прийдеш?

— Прийду, звісно ж. Чи мені краще не приходити, щоб ти зосередився на заїзді? — спитала я, усміхнувшись.

— Ні, ну ти звичайно полонила мої думки, але ж не настільки. Під час перегонів я не бачу нікого та нічого, окрім автомобілів та дороги.

— А як же твої слова, що ти б вискочив з автомобіля, якби побачив, що я знепритомніла?

— Поліно, я б навіть не помітив тебе на трибуні серед усього натовпу. Ти хіба не бачила скільки там людей?

— Виходить, ти сказав мені це, щоб я дозволила тобі поцілувати мене? — з неприхованим роздратуванням спитала я.

— Заберу цей ящик, — пробурмотів Гордій і сховав коробку з інструментами далі від мене. — Це не змінює того факту, що я справді хвилююся за тебе, Поліно. Ти далеко не на останньому місці для мене.

— Добре, — сказала я та видихнула. — Бо я почала думати, що ти прикидаєшся біля мене.

— Навіщо мені це?

— Не знаю. Може, щоб затягти мене до себе в ліжко?

— Ти вже була в ньому, — Гордій усміхнувся, — а сьогодні вночі прийдеш знову.

— От і не прийду! — вперто сказала я. — Залишуся у своїй кімнаті, бо у мене ліжко зручніше.

— Подивимося, — тихо пробурмотів хлопець. — Можемо уже їхати додому.

Я усміхнулася, бо таке мені подобалося більше. Я була така втомлена, що мало не заснула в автомобілі по дорозі. Коли ми приїхали додому, то я одразу ж попрямувала до ванної кімнати, щоб прийняти душ. Також змила макіяж і нанесла доглядові засоби на обличчя. Коли виходила з ванної кімнати, то ледь не стукнулася з Гордієм. Він, здається, зібрався приймати душ. Його погляд пройшовся по моєму тілу, а я сильніше притиснула рушник до себе, щоб він раптом не впав. Мене трохи збентежив його погляд, тому я поспішила до своєї кімнати. Як тільки зачинила за собою двері, то почала знервовано намотувати круги. Піти до нього чи краще не тривожити ні його, ні себе? Я вагалася, бо мені водночас хотілося знову заснути в його обіймах, але також я боялася. Я швидко переодягнулася у піжаму, що складалася з коротких атласних шортиків та такої ж майки на тонких бретельках. Сумніви досі гризли мене. Мені страшно прив'язуватися до нього. Та я вже і так надто сильно прив'язалася до Гордія, якщо таки здалася та пішла до нього в кімнату. Коли я зайшла всередину, то помітила, що він сидів на краю ліжка. Хлопець підняв свою голову, зустрічаючись зі мною поглядом у темноті. Я повільно підійшла ближче, зупиняючись навпроти нього.

— Місяць знову сильно світить у мою кімнату, — збрехала я.

— Дивно, бо місяць зараз з моєї сторони й саме тому мені довелося закривати штори, — сказав Гордій та усміхнувся.

Дідько! Я відчула, що мої щоки сильно почервоніли, бо він спіймав мене на брехні.

— Мабуть, мені привиділося, — пробурмотіла я. — Піду тоді до себе.

Я розвернулася і вже зібралася йти до дверей, як Гордій різко схопив мене за руку та потягнув на себе. Таким чином я опинилася в нього на колінах. Наші обличчя були в сантиметрах одне від одного. Я важко ковтнула, дивлячись йому в очі, а моє серце ледь не вистрибнуло з грудей. Він підняв свою руку та обережно заправив переднє пасмо мого волосся мені за вухо. Я завмерла, спостерігаючи за ним.

— Що ти там сьогодні говорила про морозиво? — глибоким голосом заговорив Гордій. — Залюбки послухаю ще раз.

Я перекинула одну ногу через нього та сіла зручніше на колінах хлопця. Його очі пильно слідкували за мною. Я закинула свої руки на його шию та нахилилася ще нижче. Він же почав легко проводити долонями по моїх ногах.

— Казала, що буду облизувати його, — прошепотіла я хриплим від бажання голосом. Я провела кінчиком свого язика по його нижній губі, — що буду кусати, — я легко закусила його губу зубами та потягнула її, — що буду насолоджуватися солодким смаком. Приблизно ось так!

Я поцілувала хлопця, запускаючи свій язик йому в рот. Він одразу ж відповів мені, цілуючи у відповідь. Його руки почали активніше погладжувати мої ноги, стискаючи їх. Це розпалювало мене ще більше і я цілувала його сильніше. В животі з'явилося приємне тепло, а тіло тремтіло від бажання. Гордій обійняв мене за талію та ліг на спину, тягнучи мене за собою. Я продовжувала цілувати його губи навіть тоді, коли лежала на ньому. Він запустив свої руки мені під майку, досліджуючи кожен сантиметр мого тіла. Шкіра вмить покрилася сирітками від його дотиків. Гордій вимальовував круги пальцями по моїй спині. Я ж уже мало не згорала від бажання. Мені хотілося зупинити це божевілля, але я просто не могла. Він так палко цілував мене у відповідь, що я мало не розтанула на цьому ліжку. Мені стало важко дихати, і я трохи відсторонилася, спираючись на руку біля його голови.

— Що ти робиш зі мною, Поліно? — прошепотів Гордій так тихо, що я ледь почула.

Він так же глибоко дихав, розглядаючи моє обличчя. Хлопець поклав свою долоню на мою щоку, погладжуючи її великим пальцем. Я трохи напружилася, коли дивилася в його очі. Він хотів мене і я відчувала це. Його інша рука все ще була під моєю майкою. Я шумно видихнула, коли він провів пальцями по моєму животі та ребрах. Його рука повільно піднялася вверх, зачіпаючи груди. Іскри бажання пройшлися моїм тілом, змушуючи мене вигнути спину, а я ледь стрималася, щоб не застогнати. Коли його пальці зачепили пояс моїх шортів, я помітно напружилася. Він дивився на мене так пильно, наче хотів побачити у моїх очах дозвіл рухатися далі.

— Я... Я не готова поки, — пробурмотіла тихо.

— Т-ш-ш-ш... — сказав він і легко кивнув головою. — Все добре. 

Гордій востаннє провів своєю рукою по моєму животі, наче хотів запам'ятати ці відчуття, а тоді забрав її. Він легко вдарив долонею по моїй спині, змушуючи мене опуститися на нього.

— Спи, Полінко! — прошепотів хлопець мені на вухо.

Гордій ніжно проводив руками по моєму волоссі, а я просто заплющила очі, уткнувшись носом у його шию. Цей неймовірний запах та тепло хлопця допомогли мені розслабитися в руках Гордія. І поки він шепотів приємні слова мені на вушко, я міцно заснула, насолоджуючись його близькістю.