Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

Я знервовано перебирала пальцями, спостерігаючи, як автомобілі несуться на шаленій швидкості до фінішної прямої. Мигцем глянула на табло, на якому поки лідирував Гордій. Той Єгор знову намагався підрізати його, але йому все ж вдалося уникнути зіткнення. Я шалено хвилювалася за нього, і вже готова була знепритомніти на цій трибуні. Ще й сонце так гаряче пекло в голову. Залишилося лише десять кіл до закінчення заїзду, а страх збільшувався з кожною секундою. Я боялася, щоб цього разу не сталося аварії, як тоді. За останній тиждень нам вдалося порозумітися краще, аніж я очікувала. Ми майже кожну ніч засинали разом, хоча і не бачилися цілими днями. Я вже так звикла до його обіймів та тепла, що просто не могла втратити це. Мені подобалося засинати біля нього, як і йому поруч зі мною. Десь в глибині душі я розуміла, що небайдужа йому, але він все ж старанно приховував це.

— Вирішальних п'ять кіл для наших учасників, — голосно заговорив коментатор. — Наразі лідирує автомобіль під номер двадцять три, за кермом якого знаходиться Ємчук Гордій. Здається, він вирішив будь-що перемогти в цьому етапі після поразки минулого разу. Одразу ж за ним не відстає номер п'ятнадцять. На минулому етапі саме ці двоє учасників найбільше боролися за лідерство. Тоді першу позицію отримав Козак Єгор, але зараз Гордій не збирається віддавати йому перше місце. Ну що ж, будемо сподіватися на чесний заїзд обох учасників, бо за будь-яке порушення можна отримати дискваліфікацію.

Я хмикнула та похитала головою. Минулого разу, коли через маневри суперника на треку Гордій потрапив в аварію, то судді чомусь не визнали Єгора винним і не дискваліфікували, хоча і мали це зробити. Зараз же коментатор стверджує, що якщо хтось з них зробить якийсь нечесний рух, то одразу ж вилетить зі списку учасників. Цікаво, це тільки Гордія стосується? Бо таке враження, що за Єгором хтось стоїть, бо він справді уже декілька разів підрізав різних учасників. Проте робив це так майстерно, що навіть не було до чого причепитися. Схоже, цей хлопець піде по головах, щоб отримати кубок. І від цього я хвилювалася ще більше. Особливо, коли залишилося останнє коло, а Гордій все ще лідирував. Я боялася, що той Єгор знову щось зробить, щоб перемогти в цьому етапі. Але сталося чудо, і на половині кола у нього лопнула шина. Публіка здивовано зашуміла, а я відкрила рота, спостерігаючи, як автомобіль під номером п'ятнадцять заїжджав до команди механіків. І поки там замінювали колесо, я перевела погляд на фінішну пряму, яку в цей момент перетнув Гордій. Я радісно почала стрибати на трибуні, не стримуючи своєї усмішки. Його автомобіль з'їхав до парку, де були всі команди. Я ж почала пробиратися до виходу, щоб піти до нього. І коли мені вдалося вийти з трибуни, я побігла в сторону Гордія, що уже вибрався з автівки. Він зняв свій шолом і поставив його зверху на авто. Коли помітив мене, то широко усміхнувся та розвів руками, запрошуючи у свої обійми. І як тільки я підбігла до нього, то одразу ж кинулася йому на шию. Гордій міцно стиснув мою талію, трохи підняв мене та покружляв зі мною на руках. Я тихо скрикнула від відчуття невагомості, а потім засміялася.

— Ти бачила? — спитав він, не приховуючи своєї радості.

— Бачила, — відповіла я. — Ти молодець.

Хлопець все ще тримав мене на своїх руках. Я поправила його волосся, що стирчало в різні сторони, а тоді ніжно поцілувала Гордія в губи. Він обережно поставив мене на ноги, охопив моє обличчя своїми руками та теж почав цілувати у відповідь. Потім він все ж відірвався від моїх губ та міцно притиснув мене до свого тіла. Я обійняла його за талію і поклала свою голову на груди хлопця. Гордій же легко провів рукою по моєму волоссі.

— Пишаюся тобою, — прошепотіла я.

— Ще рано, Поліно, — сказав він і швидко поцілував мене в голову. — От коли виграю кубок, тоді й пишатимешся.

— Я навіть не сумніваюся, що ти переможеш у цьому чемпіонаті. Впевнена, що так і буде. От тоді й мені можна буде хизуватися тим, що я — дружина чемпіона.

Я усміхнулася та подивилася на Гордія. Від яскравого сонця довелося трохи примружити очі. Він легенько вдарив своїм пальцем по моєму носі, змушуючи мене засміятися.

— Дружина чемпіона, — повторив Гордій. — Мені подобається, як це звучить.

Я усміхнулася ще ширше, вдивляючись в його очі. Він теж подарував мені свою усмішку, яку я вже встигла дуже сильно полюбити.

— Ще рано радіти, — заговорив за моєю спиною якийсь незнайомий чоловічий голос.

Я відчула, що Гордій напружився та повільно відсторонилася від нього. Коли обернулася, то побачила темноволосого хлопця з такими ж темними, майже чорними, очима. Він був високим, а ще доволі підтягнутим. Я помітила на ньому чорний костюм для перегонів. Мабуть, це ще один учасник.

— Та все ж, Гордію, вітаю з перемогою в цьому етапі, — сказав хлопець і простягнув долоню для рукостискання.

— Дякую, Єгоре! — відповів Гордій, стиснувши зуби.

Він таки потис йому руку, але це коштувало йому неабиякого самоконтролю. Виходить, що це саме той суперник, через якого минулого разу мало не помер мій чоловік. Було таке враження, ніби Гордій готовий вдарити його, але стримує себе через камери та публіку. Я і сама ладна була накинутися на нього з кулаками. З такою зловтіхою дивиться на нас, наче знущається.

— Дякуємо, — заговорила я, усміхнувшись. — Ця перемога заслужена, як і ті, що будуть в усіх наступних етапах.

— Дуже самовпевнено, — пробурмотів хлопець і пройшовся по мені довгим зацікавленим поглядом. Потім він знову глянув на Гордія. — Тобі пощастило, що у мене лопнула шина. Інакше я б і в цьому етапі отримав лідерство.

— Тішити себе такими думками — це єдине, що тобі залишається, — швидко сказала я. — Знаєш, публіка не любить нечесних гравців, зневажає їх. Якщо ти можеш перемогти лише за умови усунення своїх конкурентів — то це дуже жалюгідно. Може, не такий ти вже і вправний гонщик?

— Дізнаєшся про це тоді, коли я триматиму кубок у своїх руках, кралечко, — мовив цей Єгор та підморгнув мені.

Я помітила, що Гордій зробив один рішучий крок в його сторону. Це змусило мене міцно схопити його за руку, зупиняючи. Він точно готовий був вдарити Єгора. Мабуть, хотів зробити це ще з минулого заїзду.

— Цей кубок буде моїм, Єгоре! — впевнено сказав Гордій, усміхнувшись. — Якщо ще раз спробуєш підрізати мене, чи когось іншого з учасників, то сам прекрасно знаєш, що тебе дискваліфікують. Минулого разу на це закрили очі через твого татуся. Подумай, що про тебе говоритимуть усі, якщо ти таки отримаєш кубок нечесним шляхом. А це, зауваж, єдина твоя можливість виграти цей чемпіонат. Ти — слабкий гравець, і вмієш лише ризикувати життям суперників заради лідерства. І як сказала раніше моя дружина, — Гордій владно обійняв мене однією рукою, — це дуже жалюгідно.

Я бачила, що цей Єгор хотів щось сказати ще, але йому просто бракувало слів. Він нещиро усміхнувся нам, а тоді нарешті пішов геть. Я відчула, що хватка Гордія на моїй талії трохи ослабла, але він не поспішав відпускати мене. Коли подивилася на нього, то помітила, що його сердитий погляд проводжав Єгора. Мені хотілося заспокоїти трохи його, тому я легко поклала свої руки на його груди. Раптом хтось штовхнув Гордія в плече, змушуючи його відпустити мене. Я насупилася, адже мені довелося відсторонитися.

— Молодець! — заговорила біля нас усміхнена Стелла. — Твоє останнє коло було дуже феєричним.

— Дякую, — відповів він, усміхнувшись їй. — Ти майже перегнала мене.

— Так, сьогодні приїхала друга, — дівчина усміхнулася, — але наступного разу планую бути першою.

— Ти ж казала, що не женешся за кубком? — підозріло спитала я, примруживши очі.

Вона відкинула світле волосся з плечей і раптом поклала свою руку на плече Гордія. Він не відкинув її, а лише усміхався. Якого біса? Він же мій чоловік!

— Сонечко, — заговорила вона, дивлячись на мене, — перемогти в одному етапі — це не рівнозначно здобути кубок. Навіть якщо я два наступні етапи буду лідером, то не факт, що отримаю кубок. У Гордія та Єгора все одно більше шансів на цю перемогу. Глянь на табло! У них очки переважають.

Мене аж перекосило від цього її "сонечко". Страшенно роздратувало те, що вона так близько стоїть до Гордія та усміхається йому.

— Але так, — продовжила Стелла, — я не женуся за кубком. І бажаю, щоб його отримав таки Гордій. Удачі!

— І тобі! — сказав їй хлопець.

Дівчина усміхнулася, нарешті забрала свою руку з плеча мого чоловіка та попрямувала до своєї команди. Я роздратовано склала руки на грудях, проводячи її поглядом, а потім глянула на Гордія. Він чомусь усміхався, дивлячись на мене.

— Що у тебе з нею? — спитала я.

— Нічого, — просто відповів хлопець, продовжуючи усміхатися.

— Це твоя колишня?

— Що? Ні!

— Може, ви колись цілувалися чи навіть спали?

Гордій раптом засміявся, а мені було зовсім не до веселощів.

— Звідки взагалі взялися ці запитання, Поліно?

— Я помітила, як вона дивилася на тебе! І ти не відштовхнув її, коли ця дівка поклала свою руку тобі на плече.

— Ти ревнуєш? — спитав хлопець, піднявши одну брову.

— А тобі це подобається, так? — роздратовано буркнула я.

Він раптом обійняв мене однією рукою, притягуючи до свого тіла. Я спочатку хотіла відштовхнути його від себе, а потім все ж розслабилася.

— Це просто моя колега, — сказав Гордій. — Ми бачимося та спілкуємося лише на перегонах. Інколи ще на вечірках можемо поговорити. Але усі розмови переважно стосуються виключно чемпіонату, або ж автомобілів.

— Чесно? — спитала я, глянувши на Гордія.

— Чесно, — сказав він і швидко поцілував мене в губи. — Ну що, їдемо додому?

— А ми не будемо залишатися на вечірку?

— Ти хочеш? — Гордій насупився. — Я думав, що ми разом приготуємо вечерю, а потім будемо сидіти на вулиці та дивитися на зірки. Після цього підемо спати й, можливо, ти дозволиш мені щось більше, аніж поцілунки.

— Романтична вечеря? — уточнила я.

— Можна і так сказати.

— Мені це подобається більше, аніж вечірка.

— Мені теж, — сказав Гордій та усміхнувся.

— Але, — я показала пальцем на нього, — поки лише поцілунки.

— Добре, — пробурмотів він і закотив очі.

Коли ми повернулися додому, то одразу ж взялися за приготування вечері. Колись Гордій казав, що не любить бачити ще когось на своїй кухні, але зі мною йому, здається, подобалося готувати. Ми вирішили зробити грибний крем-суп та пасту Карбонару. Це було найкращим рішенням, щоб приготувати щось швидке і смачне водночас. Я взяла дощечку та ніж, щоб нарізати на ній моркву.

— Ти не так ріжеш, — сказав біля мого вуха Гордій. — Потрібно способом "жульєн".

— Що? — перепитала я, насупившись. — Я не вмію.

— Я покажу тобі.

Гордій став позаду мене і поклав свої руки поверх моїх. Він стояв так близько, що моя спина торкалася його грудей.

— Товщина має бути до двох міліметрів, — сказав хлопець, — а довжина — до двох з половиною сантиметрів. Таким чином у нас вийде ідеальна нарізка.

Він почав повільно нарізати моркву разом зі мною тоненькою соломкою. Його щока торкалася моєї голови, а дихання лоскотало мою шкіру, змушуючи її покритися сирітками. Дихати стало важче і я повернула свою голову в його сторону. Він зустрівся зі мною поглядом. На його обличчі чомусь з'явилася дивна усмішка.

— Для чого нам нарізати моркву на крем-суп саме таким способом? — розгублено спитала я.

— Ні для чого, — відповів він і знизав плечима.

— Навіщо тоді ти робиш це?

Я кивнула головою на його руки, що досі міцно тримали мої. Така близькість змушувала мене трохи хвилюватися.

— Ось для цього, Поліно! — сказав він і раптом поцілував мене.

Я трохи здивувалася, бо не очікувала такого. Теплі губи хлопця змусили мене податися вперед до нього. Здається, я завжди буду надто слабкою, щоб протистояти йому.  Його долоні на моїх руках ослабли. Я відчула, що розслабилася біля нього. Ніж з моєї руки впав на дощечку, а я нарешті отямилася і зі всієї сили відштовхнула від себе Гордія. Він же голосно засміявся, коли відійшов трохи далі.

— Ти заважаєш мені! — обурилася я.

— Вибач, — сказав хлопець, продовжуючи усміхатися. — Не зміг втриматися.

— Тобі треба навчитися тримати себе в руках, Гордію.

— Я і так стримуюся кожної ночі, Поліно, — пробурмотів він.

Я глянула на нього, а тоді похитала головою і знову почала нарізати моркву.

— Все! Не хочу більше про це говорити з тобою. Іди роби щось.

Гордій закотив очі, але повернувся до плити, де якраз готувалися овочі на суп. Мене чомусь так збентежив його поцілунок. Я бачила, що він хоче більшого та і сам хлопець часто натякав на це. Але я боялася. А якщо йому не сподобається зі мною? Якщо він очікує надто багато, а отримає надто мало? А ще більше мене лякало те, що він зміниться, коли здобуде моє тіло. Він хоче мене лише для своїх фізичних потреб, але не для кохання. А проблема була в тому, що цими своїми діями він змушує мене ще більше закохуватися в нього.

Ми приготували вечерю та сіли за стіл одне навпроти одного. Гордій відкоркував вино та розлив його в наші келихи. Я одразу ж потягнулася до алкоголю, щоб трохи заспокоїтися. Зробила декілька ковтків, але напруга все ще була надто сильна. Я мовчки почала їсти суп, та весь апетит раптом кудись зник.

— Що з тобою? — спитав Гордій і поклав свою долоню на мою руку, що мирно лежала на столі.

— Все добре, — тихо відповіла я. — Чомусь нервую трохи.

— Я змушую тебе нервуватися?

Я відвела погляд і легко кивнула головою. Він раптом піднявся та потягнув мене вверх, вимагаючи теж встати зі стільця.

— Ходімо! — сказав він.

— Куди? — здивовано поцікавилася я.

— На вулицю. Розкажеш мені усе, що тебе тривожить.

Я декілька секунд уважно дивилася на нього, а потім все ж кивнула. Він повів мене на вулицю, а потім чомусь повернувся в будинок. Надворі уже було дуже темно та холодно, тому я обійняла себе руками. Коли підняла голову в небо, то побачила дуже багато яскравих зір. Вони так гарно світили, що я легенько усміхнулася. Гордій з'явився з пледом у руках. Він раптом ліг на шезлонг біля басейну і махнув рукою, щоб я підійшла до нього. Я зробила декілька невпевнених кроків у його сторону. Гордій раптом схопив мене за руку та сильно потягнув на себе. Я спочатку опинилася на його ногах, але потім він розсунув їх, даючи мені змогу сісти зручніше.

— Лягай! — скомандував Гордій.

Я повільно опустилася спиною на його груди. Він накрив нас обох пледом, а після цього обійняв мене, поклавши свої руки на мій живіт. Мені стало так тепло, що я одразу ж розслабилася.

— Ну і? — тихо спитав хлопець мені на вухо.

— Ем... Мене лякає близькість з тобою, — зізналася я. — Ні, мені хочеться цього, чесно. Навіть дуже сильно, але я не з тих дівчат, які сплять з хлопцями заради задоволення. А ще боюся, що тобі не сподобається зі мною, і ти розчаруєшся. Я не хочу, щоб це відбувалося без почуттів.

— Чому ти думаєш, що у мене їх нема?

Я повернула голову до Гордія, а він уважно дивився на мене. Його очі у місячному світлі були ще яскравішими.

— А є? — прошепотіла я.

— Є, — відповів він без краплини вагань.

Я відвернула голову в іншу сторону, стримуючи свою усмішку. Таке невеличке зізнання, але хоч щось. Не впевнена, що Гордій колись скаже мені щось про кохання.

— Ай! — раптом тихо скрикнув він.

— Що таке? — стурбовано спитала я і випрямилася.

Коли подивилася на нього, то помітила, що він почав терти пальцями своє ліве око. Я нахилилася ближче до його обличчя.

— Здається, щось в око потрапило, — сказав Гордій та скривився.

— Не три! — Я забрала його пальці від ока. — Я подивлюся.

Мені довелося нахилитися максимально близько до нього, щоб побачити хоч щось у цій темноті. Я обережно поклала свої пальці на його шкіру під очима. І поки я зосереджено роздивлялася його око, він раптом потягнувся та сильно поцілував мене в губи. Я мало не скрикнула від здивування. Спробувала відсторонитися, але він поклав свою руку на мою шию, притискаючи мене ще ближче до себе. Я страшенно розізлилася, бо він збрехав мені.