Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

-Шикарний будинок! – тягну я, дивлячись на всі боки.

-Спасибі, сподіваюся і мій холостяцький барліг сподобається, - усміхається.

«Барліг» сподобався. Двох-рівнева квартира з панорамними вікнами, гардеробами та трьома санвузлами не може не сподобатися. Якби я вміла свистіти, то свиснула би.

-Ого! Стасіку, я думала в таких квартирах живуть зірки та політики... Зізнавайся, ти зірка?

-Усього лише розробник комп'ютерних ігор, - недбало знизує плечима.

-Всього лише? - продовжую блукати по квартирі і вохкати з величезними очима, - всього лише, це коли ти - училка англійської!

-Пішли, потім проведу екскурсію, жерти хочу, готовий мамонта з'їсти зі шкірою та кістками!

-Ще скажи з хутром та бивнями, - сміюся я. І розумію, що з ним легко та кумедно. А секс, то взагалі окрема, магічна складова його сутності.

Величезній кухні заздрила мовчки. Про себе подумала, що заради такої кухні варто й готувати навчитися.

Стасік виймав із величезного холодильника контейнери з їжею, коментуючи:

-Запечена індичка, лосось у вершковому соусі, парові овочі, котлети по-київськи, хм, навіть, олів'є є...

-Ти не знаєш, яка у тебе їжа? - не перестаю дивуватися.

-Нє-а... Рита знає мої смаки, тому готує на свій розсуд.

-Рита?

-Кухар. Я казав.

-Гарна? - чоловік завмирає з черговим контейнером у руках і повертається до мене.

-Розетто, мені почулися ревнощі у твоєму голосі?

-Стасику, - відповідаю таким же тоном, - ти за дванадцять годин здійснив сексуальну революцію з моїм тілом і ще дивуєшся? Та мені хочеться поставити на тобі тавро і прив'язати до ліжка, щоб більше нікому не дістався! - видала це не почервонівши. Здається, революція зачепила не лише тіло.

-Звучить непогано! - розплився в посмішці, - Ритка, звичайно шикарна жінка, але я не любитель талії у півтора метри. І взагалі, вона у щасливому шлюбі, тож не варто ревнувати. Мала, я весь твій!

Після останньої фрази він чомусь засмутився, а я почулася змією за те, що дінамила його в школі. Дурна коза.

-То що вибираєш? - продовжував господар «берлоги».

-Мабуть, лосось та парові овочі.

-Тоді я індичку та олів'є. Вино яке? Чи бажаєш Хеннесі? - підморгнув. Коли тільки встиг розгледіти спустошену пляшку?

-А шампанське є? - вирішила покапризувати.

-Є! Брют?

-Ні, солодке!

-Є й таке! Пішли до зали, там гарний вид!

Я сервірувала круглий стіл біля величезного вікна, а Стасік грів їжу.

Давно я не відчувала такого тонкого задоволення від їжі! Ким би не була Рита – вона богиня кулінарії! Куди там мені! І шампанське виявилося божественним. Потрібно буде сфотографувати пляшку. Буду заощаджувати по півроку і купуватиму на день народження та Новий рік, бо можу закластися, воно коштує величезні гроші.

Від таких думок стало сумно.

-Розетто, ти чого засумувала? – Стасік пив червоне сухе вино, розведене мінералкою. Бач який, не зловживає. Взірець…

-Ні, все добре, просто задумалася. Стасику... - відпила ще кілька ковтків для хоробрості, - я не все згадала...

Він завмер із келихом біля рота. Потім осушив його і наповнив заново. Хвилювався?

-А, що згадала?

-Дитинство. Поцілунок у наметі.

-Це був мій перший поцілунок! Навіть дивуюся, як наважився, – Стасік посміхнувся, – ти мене дуже образила, коли назвала малоліткою! Думав, ніколи більше не підійду до тебе! А ні, побачив, як ти пожирала очима того білобрисого бабія, розумом поїхав. Захотів довести, що я кращий за нього!

-Той поцілунок і для мене був першим, - його ласкава посмішка гріла, здавалося саму душу. Мені дуже, дуже-дуже було добре поруч з ним.

-Серйозно? - він щиро здивувався, - ви ж зустрічалися з ним ще до походу, невже не цілувалися?

-Не було можливості. А після походу - бажання!

-Що, невже мій невмілий поцілунок так зачепив? – Стас підморгнув.

-Тихо ти! - усміхаюся, - Це був чарівний поцілунок, хоч я і вважала за краще про нього забути.

-Чому?

-Соромно було. Лаяла себе, що не впізнала тебе. Вважала зрадницею. Тоді це здавалося такою серйозною провиною.

-А я мучився. Варто було спробувати твої губи і я думав про них постійно. Той рік закінчив погано, іспити склав на трійки. Ох і влетіло мені від батька.

-Вибач…

-Ну що ти, мала...