Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі (Netaly McKenzie)"

     Герцог відчув у її голосі обурення. В її очах відбивалися іскри відкритого невдоволення. Її груди швидко підіймалися та опускались. Руки, скріпленні у замок були стиснуті так сильно, що побіліли кісточки. На, ще хвилину тому блідих, щоках з’явився рум’янець, а губи стиснуті в пряму лінію. В цей момент герцог відкрив її для себе з нової сторони. Не кожна леді дозволить собі прояв емоцій. А тут відкритий прояв твердого характеру. І попри бажання покинути цей дім якомога швидше у нього виникло сильне бажання піддражнити її. Його розпирало бажання дізнатись, як вона поводитиметься далі. Посміхнувшись він по-господарськи розвалився на кріслі та закинув ногу на ногу. 

          - Що ж, в такому разі я просто змушений лишитись. - відповів він навмисно ігноруючи питання дівчини. 

      Сара радісно посміхаючись плеснула в долоні. Взявши Джейн за обидві руки, Сара уважно подивилась їй в очі: 

          - Люба, зіграєте нам свою улюблену баладу? 

           Джейн закотила очі та глибоко вдихнула. 

           - Ти ж знаєш, що я не люблю грати на публіку. - прошепотіла Джейн крізь зуби. 

          - Повір, це для твого ж блага. Та й публіки тут немає. Лише герцог. Ти ж не можеш соромитися свого майбутнього чоловіка. - прошепотіла у відповідь Сара та крутнувшись сіла на диван, що стояв поряд з кріслом на якому сидів герцог. 

      Джейн поволі підійшла до інструменту. Непоспішаючи, ніжно провела пальцями по клавішах фортепіано. Її погляд ковзнув по її сьогоднішніх глядачах. Сара підбадьорливо посміхалась. В той час як герцог сидів з тією ж лінивою посмішкою на обличчі. Попри увесь зверхній вигляд, що він демонстрував, він притягував її. І це була не закоханість, яку вона відчувала усі ці роки. Це було щось нове, незнайоме для неї. Це відчуття змушувало її серце битися швидше, а внизу живота виникало незрозуміле тремтіння. Таке ж, як і тоді, коли він цілував її. Джейн відчула як погляд герцога блукає по ній. Він сумнівається в її вмінні — здогадалася вона. Від цього її обурення лише зросло. У неї виникло жагуче бажання стерти з його обличчя надмірну посмішку. І єдиним способом, який вона могла собі зараз дозволити, це було показати те, в чому він так сумнівався. Сфокусувавшись на клавішах Джейн заграла.  

       Герцог все ще непорушно сидів в кріслі коли Сара розпочала грати. Через те, що він за своє життя відвідав пристойну кількість прийомів, на яких леді влаштовували виступи, він добре знався на музиці та вміннях леді. Судячи з того, як Сара противилась, її гра навряд чи вразить його. І це буде тим невеликим якорем, який буде зупиняти його від необдуманих вчинків. Хоч якась крапля гіркоти в солоді привабливості дівчини. Відчувши задоволення від того, що вдалося себе переконати, герцог сів, ліниво відкинувшись на спинку дивану. З першими нотами балади герцог відчув, що невпевненість Сари не передалася грі. Варто було відзначити, що грала вона й справді добре. Щойно герцог відмітив для себе її гру, як його чекав новий сюрприз — леді Грейсон заспівала. Її низький, з оксамитовим тембром, голос обгортав герцога, так само як жіночі плечі обгортає шаль. Мимоволі він уявив як би звучав цей чарівний тембр у момент єднання в ліжку. Герцог вже не розрізняв слів. Лише насолоджувався звучанням мелодії. На мить він відірвався так, що навіть втратив розуміння того, де та з ким він зараз. Здавалося, що існують лише двоє — він та його сирена.  

        Раптом чарівне звучання зникло. Герцог кілька разів моргнув, перш ніж зрозуміти, що дві пари очей вдивляються на нього очікуюче. Крістофер кілька разів кашлянув, щоб заполонити незручну паузу, яка повисла в кімнаті. І разом з тим він намагався зметикувати, чого від нього чекали. Перед грою міс Дорсет щось говорила про оцінку майстерності Сари. Схоже її й чекають. Він перевів погляд на Сару. Її обличчя покрив легкий рум’янець.  

         - Як я й говорила, мілорд, я не граю на публіку. Це не те, чим можна хизуватися перед світським товариством. 

      У герцога брови злетіли догори. На його переконання, її виконання чудове. Аж надто чудове. Водночас він відчував розчарування через це. Адже це було лише в її користь. 

     - Мушу визнати, що міс Дорсет беззаперечно права. Ваше виконання заслуговує похвали. Переконаний, що якби суспільство почуло Ваше виконання, то наступного ранку шанувальники шикувалися б в чергу заради Вашої уваги. - щиро відповів герцог. 

            - О, Сарі й без співу вистачає шанувальників.- прощебетала Джейн.

         Раптом уявивши ту саму чергу біля Сари, він відчув невдоволення, яке відразу ж відкинув. 

         - Гадаю, буде справедливо, якщо ми послухаємо гру міс Дорсет. - лукаво посміхнулася Джейн та пильно подивилася на Сару. 

        - О, мої вміння співу не настільки віртуозні. Можливо, танець компенсує відсутність слів? 

       Герцогу на мить відняло мову. Зазвичай молоді леді були набагато скромнішими. На додаток, ця пропозиція звучала як виклик. А виклики йому навіть не усі чоловіки насмілювалися кидати. І не в його правилах було ігнорувати це. Водночас герцогу вкотре здалося дивним те, що його майбутня дружина практично штовхала його до своєї подруги. Його інтуїція підказувала, що не все так просто, як здається. Але перевірити цього він теж не міг. 

        - Якщо леді Грейсон не заперечує? - відповів герцог посміхнувшись одним кутиком рота. 

        - Невже існує дама, яка заперечуватиме проти танцю з Вами, мілорд? 

        - Чесно кажучи, я таких не зустрічав. 

       Джейн мовчки спостерігала за полемікою подруги та герцога. Вона розуміла, що таким способом подруга хоче допомогти їй. Та все ж, вона грала роль нареченої герцога. І така поведінка могла викликати його підозру. А розкриття карт поки що не входило в її плани.