Читати книгу - "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець"

Перш ніж вправляти комусь мізки, треба бути певним, що на це вистачить сил. Інакше доведеться розквасити Мортові носа вручну. Дівчина не сумнівалась, що це в неї теж вийде непогано: до високого зросту й міцної статури додавався ще й досвід підліткових сутичок. Тоді з магією не завжди вдавалося поладнати, а от кулаки йшли в діло безвідмовно. Але тепер павутина видавалась чаклунці природним продовженням її тіла. Досконалою і потужною силою, яка вимагала багато, але давала ще більше.

Варта несвідомо погладила медальйон, який лежав у декольте надміру відкритої сукні, і посміхнулася задоволено. Попри суцільний психоз показної радості довкола, вона чітко вловила кількох потенційних жертв. Вони танцювали й піднімали келихи, їхні тіла звивалися у спалахах прожекторів, лазеру і хмарах штучного диму. А їхні душі тонули у хвилях гніву і ревнощів, їх затоплювало нещастя — по вінця. Біль і страх. Неприязнь і невдоволення. Цілий букет прекрасних жертв! Варті на мить здалося, що всі в клубі — це потопельники, котрі з останніх сил намагаються вирватися, втриматися на поверхні, не потонути у власній темряві. Вони відчайдушно тягнуть руки вгору, волають про допомогу, борсаються з останніх сил, проте музика заглушує їхні крики.

Чародійка солодко потягнулася, ковтнула коктейль і стріпнула павутинку з пальців.

Настав час комусь із цих людей потонути.

***

Варта помітила Морта за пультом діджея після третього коктейлю. Сповнена сил, вона дозволила собі трохи розслабитись, бо була певна, що у велелюдному клубі та ще й з чехом під боком легко вдасться виловити темного мага, який напав на неї.

— Над чим замислилась, красуне?

Дівчина відірвала погляд від танцмайданчика. Перед нею спинилась фіолетова сорочка, обтислі джинси, дорогий годинник і жахлива, чомусь модна стрижка з виголеними скронями.

— Над філософськими засадами у працях Сьорена К’єркегора, — відповіла Варта без усмішки. Зазвичай складне ім’я данського філософа примушувало небажаних співрозмовників кілька секунд помовчати. Ефективніше було б сказати, що вона чекає на свого кавалера. Але якби фіолетова сорочка ошивався поруч довше, то помітив би, що її супутника підозріло довго немає. Адже Златан пішов у якійсь своїй справі...

Незнайомець коротко реготнув. Його сміх, гортанний і самовпевнений, чаклунці не сподобався.

— А як щодо танцю? Кльова пісня, — запропонував людський молодик, киваючи в бік натовпу тіл, який викликав у Варти тільки огиду.

— Ні, дякую.

— А якщо подумати?

— Ні. У мене цей процес не забирає стільки часу, як у тебе, — кинула дівчина і відвернулась в інший бік.

«Придуши-и-ила б його!» — шепнула внутрішня темрява, яка неспокійно вирувала після того, як Варта всотала достатньо енергії.

«Дочекаєшся Морта», — подумки відповіла дівчина самій собі.

Але надокучливий містер фіолетова сорочка поклав руку їй на плече.

— Слухай, — крикнув він, обдавши Варту ароматом вишневих цигарок, — якщо ти думаєш, що ти тут приперлася вся така довгонога й загадкова краля, що всі будуть падати штабелями, то...

Дівчина не дала йому договорити. Вона недбало вивільнила трохи сили й обплела шию молодика павутинкою. Його рука відпустила плече чаклунки. Містер фіолетова сорочка закашлявся. Він сперся рукою на барну стійку, але рука зісковзнула. Склянка хряснула на підлогу.

— Гей-гей-гей! — крикнув бармен, помітивши, що щось не так. — Ану не бушуй! А ні, то зараз тебе звідси винесуть.

Варта спостерігала за тим, як нахабний молодик розстібає верхні ґудзики сорочки, бо йому не вистачає повітря. Як зелені тіні прожекторів заливають його обличчя. Як захмелілі очі злякано підводяться на неї. Як звуки довкола стираються, ніби їх щось всотує. Як темрява всередині вирує тріумфально. Як...

«Спинися, Вартова!»

Льодовий струмінь полоснув плече, спалахуючи болем.

— Ви погляньте, хто тут у нас! — стільки жовчі в голосі Златана Варта не чула вже давно.

Проклятий чех стріпнув льодову павутинку з пальців. Молодик нарешті перестав задихатись і з цілковито спантеличеним виразом на обличчі почвалав кудись у бік вбиральні. Люсент у білій сукенці, вишитій блискітками, повисла на руці Златана і накручувала його кучері на палець.

— Дуже нехороша темна відшиває своїх кавалерів особливо жорстокими методами, — продовжив чех знущально і повернувся до світлячки. — Добре, що ми помітили її вчасно. Хтозна, чи не довелося б ще один труп пояснювати суддям.

— Якщо пам’ять мені не зраджує, — Варта смикнула бровами, — то це ваших сьогодні оштрафували. За порушення правил Гри, так?

Люсент кинула в її бік зверхній погляд.

— Це було самогубство. Ми вже подали апеляцію в Конгломерат.

— Звича-а-айно, — Варта пригубила коктейль. — А ще написали листа зі скаргою вищим духам і перепросили людських богів. Запопадливі світлячки так турбуються про свою репутацію!

— Пропоную не підживлювати її злість і піти потанцювати, — Златан зиркнув повз Варту байдуже.

Люсент на мить скинула зі свого лялькового обличчя вираз постійної зверхності, й чаклунка помітила те, чого аж ніяк не очікувала. Захоплення. Спалах інтересу. Очікування. Та Люцемова сестра, найпафосніша світлячка у місті, здається, втріскалась у проклятого чеха! Дівчина стрималась, щоб не розреготатися просто Люсент в обличчя. На щастя, Златан швидко потягнув її просто в глибини танцюючого натовпу.

Настрій Варти помітно покращився. Вона розуміла, що, звичайно, дарма так налягла на коктейлі та накинулась на нещасного містера фіолетову сорочку. Але, на щастя, Златан втрутився. Ще й з такою супутницею! Так, знати слабкість Люсент — це чудово. Особливо коли ця її «слабкість» — на твоєму боці. Ні, справді! Запасти на чеха! Чаклунка пригадала його розкішні кучері, іронічну усмішку і гострі темні очі. Що ж, об’єктивно Златан виглядав непогано, хоча й поступався Варті кількома сантиметрами. Але запасти на чеха!.. Дикоросла впаде з дивана від сміху, коли почує цю історію!

Дівчина швидко допила коктейль і, обсмикнувши підступно коротку сукню, спробувала пробитися ближче до діджейського пульту. Вона вперше бачила роботу Морта. Здавалося, що маг повністю занурився у свій світ музики і не помічає нічого довкола. А в такому натовпі аура розчинялась, як цукор у чашечці гарячого чаю. Можна підійти зовсім близько, зовсім непомітно. І це чудово.

***

— Ти маєш ще три секунди на роздуми, — Варта недбало стріпнула залишки павутинки з кінчиків пальців, і іскри атаки розтанули в неї перед очима.

— Я нічого не знаю, — знову прохрипів Морт.

— Чому я тобі не вірю? — чародійка присіла біля нього, розпластаного на землі, і згребла світле волосся в кулак. — Ніч довга, тож думай, виродку.

З Мортового носа юшила кров.

Вузька