Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

21

Слава.

Все одно не засну, тому додому їхати немає сенсу. Тіло прямо горить від її дотику, зате кулаки однозначно сверблять від бажання по комусь стукнути.

Їду до «Іскри», Ед сьогодні точно там запалює. У них начебто якийсь День народження там сьогодні, тож вони з Антоном працюють. Ну, а після виступу, як завжди, відтягуються на повну за рахунок замовника.

Звичайно, вся банда в зборі. А мені ось якось у облом було передзвонити? Ах, так, я начебто сьогодні на побаченні! І всі делікатно вирішили мене не смикати.

- Слава! - роздовбаї, побачивши мене, починають разом аплодувати. - Це, здається, твоє найдовше побачення в житті! Вітаю!

  Це у нас Ед так розважається. Ну так. Зазвичай у мене два варіанти: або швидко, як тоді з Ритою, або - до мене і на всю ніч.

- Невже містом за ручки гуляли? – підливає олії у вогонь Андрюха.

    Теж мені, ще один романтик, що не відбувся! От хто б із них тільки казав!

- Не напивайтесь, нам завтра ще мою тачку обмивати, - нагадує Гліб, сам при цьому розливаючи ром по чарках.

- Добре, мамо, як кажеш, - регоче Тоха, цокаючись з повітрям. - Чудовий ром! Замовник почастував трьома пляшками. Рідкісні якісь колекційні. Ми тут уже всі слиною спливли, але без тебе не відкорковували.

Тоді б мені зараз чогось іншого, - бурчу я, все ще рефлекторно стискаючи кулаки. - Я якось більше налаштований пити, ніж смакувати.

- То все серйозно? - насторожується Гліб.

- Так, блядь, взагалі! Відшила вона мене!

Андрюха з Едом почали реготати, але, спіймавши мій погляд, тут же завмерли.

Ой, ну і подумаєш, – закотив очі Ед, миттєво зорієнтувавшись. - Інших мало, чи що? Ми зараз тобі швиденько підшукаємо! Дивись, у них, до речі, нова танцівниця, - Ед вказує чаркою на руду красуню, що згинається в танці нагорі. - Золотовласка. Вогонь, кажуть, дівка. І дуже згодна потанцювати з гарним клієнтом тет-а-тет.

- Та ну на хрін, - я залпом перекидаю знайдену склянку коньяку. – Це як чужі носки носити.

- О! – пожвавлюється Антоха. - А ось тобі і ідеальні ліки!

Саманта. Теж одна з колишніх танцівниць. Щоправда, не така послужлива, як ця Златовласка. Принаймні, з клієнтами ніде не усамітнювалася. Кажуть, її навіть якийсь олігарх клеїв, пропонував навіть не пару ночей, а заступництво особисте та будиночок у престижному районі. Але Саманта послала його подалі, заявивши, що не продається. І вирішила робити кар'єру у танцях власними силами. Ага, далеко вона сама по собі зайде з п'ятим розміром грудей. А як вона згинається! Здається, що в неї взагалі кісток немає, ось просто геть-чисто відсутні! Взагалі, на Саманту лише сліпий чи імпотент слини не пускав! Хоча… Дивлячись на те, що вона витворяла, імпотентом можна перестати бути без будь-якої терапії. Ось це реально вогонь!

І, навіть з незрозумілих причин, я їй подобався. Вона навіть жодного мого бою не пропустила. Тільки от зв'язуватися не хотів. Саманті щось серйозніше потрібно, ніж одноразовий секс, ну, а я на більш серйозне точно підписуватися не збирався. Із серйозного в мене взагалі – лише бої. Ну, і потреба закінчити універ.

-Бурін? - Млосно і з придихом видихнула колишня танцівниця, уткнувшись в мене своїм п'ятим розміром, як ні в чому не бувало. Я навіть встиг відчути, як у неї колишуться груди, коли вона дихає. Цікаве, слід сказати, відчуття. Пружне. - У тебе щось сталося?

- Пішли, - хрипко ричу я, обхоплюючи її за талію і притискаючи до себе. Саманта важко дихає, навіть не приховуючи свого збудження. Так, ліки, що треба. Якщо мозок і не прочистить, то вже точно змусить з них вивітритися все непотрібне.

Підігріваючи мене, вона виразно облизує губи. Хапаю її за талію, і, більше нічого не кажучи, тягну в мотель. Дуже зручно, він одразу через дорогу від «Іскри». У нього той же господар, що й нічника.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍