Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Отже, для демонів поранення і вигнання нічим не відрізнялося від смерті.

Вона не хотіла битися з Брандо в лоб, а лише сподівалася змусити іншу сторону відступити. Але Диявол Лонгхорн ніколи б і не подумав, що Брендел не зробить навіть кроку назад і не піде в лоб.

.

Він чітко відчував, як його кігті встромляються в тіло іншої сторони, гострі кігті розколюють плоть істоти, що було прекрасним почуттям для демона. Але в цей момент Диявол Лонгхорн відчув лише страх.

Оскільки Брандо, очевидно, взяв ініціативу в свої руки і уникнув положення серця, кіготь лише проткнув частки легенів іншої сторони. З його інтелектом він ніколи б не подумав, що Брандо випадково наткнувся на дуло його пістолета.

.

Інша сторона, очевидно, планувала це.

По суті, було те ж саме, але нагорода прийшла швидше, ніж очікувалося. Йому здавалося, що його кіготь принаймні серйозно поранив людину. Наступної миті з тіла Брандо вирвалося золоте полум'я.

Серед дощу полум'я більше нагадувало бризки крові.

.

Кров Сонця.

.

Це вміння Відбиття шкоди тамплієрського лицаря відразу дозволило дияволу Лонгхорна побачити, наскільки він потужний. Золота кров бризнула йому на обличчя і вмить обгоріла. Навіть кігті, які він втягував, були покриті шаром золотого вогню. Це полум'я, очевидно, було не просто для галочки. Сильний біль відразу змусив демона закричати.

Брандо також відчув пронизливий біль. Але він зціпив зуби і зробив крок уперед. Скориставшись криками Диявола Лонгхорна, він накинувся на нього, як звір, підняв Галранську Гею і встромив її в горло іншій стороні.

.

Крики демона раптом припинилися.

.

Потім перед Брандо з'явилася ще одна чорна діра. Ця чорна діра також тягнула тіло демона назад, потім перетворювалася на лінію і повністю закривалася.

.

Брандо став навколішки на землю, наче втратив усі сили, наче біль щойно повернувся до нього. Дощ омивав його відкриті рани, змушуючи задихатися від болю. Амандіна поспішила до нього і квапливо одягла на нього плащ Короля-велетня.

!

Господи мій!

.

Молодець, Амандіна. Куточки рота Бренделя сіпнулися, коли він відповів. Незважаючи на це, він не забув простягнути руку і забрати реліквію, залишену Дияволом Лонгхорна, перш ніж вона потрапила під дощ.

.

Це був срібний циліндричний предмет, і Брандо ні на мить не впізнав його. Але все-таки це була бісівська реліквія. Якби Лицар Святого Вогняного Собору побачив його пізніше, забрати його собі було б не так просто.

,

Адже носити реліквію демона було поганою репутацією. Брандо не хотів, щоб ця деталь привертала увагу. Чесно кажучи, у нього вже було багато поганої репутації. Раніше Вуд навіть спеціально запитував його про Небесні Обладунки. Чесно кажучи, Павуки-духи Вітру зовсім не були Небесними Обладунками, але сама Техніка Святого Меча була неоднозначною.

!

Але він не очікував, що потягне за рану, коли схопить її. Він мало не закричав, і не зрозумів. Натомість його підхопила Амандіна. Дозвольте мені допомогти вам у таких речах. Варто хоча б звернути увагу на власне тіло. — трохи сердито сказала Амандіна.

Брендель глянув на неї і раптом щось зрозумів. Його серце завмерло.

З іншого боку, єдиному вцілілому дияволу Лонгхорну не так пощастило. І справді, він тільки-но вибіг на дві сходинки, як перед ним раптом покотилося полум'я.

Його власною стихією був вогонь, але він не міг не закричати, коли побачив золоте полум'я, що йде на нього.

,

Одна з них була вогнем Активації Стихій, а інша — золотим полум'ям Просвітлення Стихій. Різниця між ними була не надто великою. Полум'я розділило незліченну кількість маленьких демонів і повністю поглинуло їх. Він був перед ним в одну мить. Йому відразу захотілося розвернутися і втекти, але було вже пізно.

.

Довгий меч витягнувся з полум'я і вдарив його прямо в горло. Диявол Лонгхорн відчайдушно мобілізував навколо себе Лінії Закону, щоб зупинити його, але в протистоянні вище рівня Стихій найпотужнішим елементом насправді був елемент одного і того ж атрибута, але на різних рівнях.

Вогняна стихія демонів, як правило, була магмою, а стихія Миколи виявилася вогняною стихією, яка була майже схожа на стихію Короля Полум'я Гретель. Як тільки два полум'я зіткнулися, пазурі Диявола Довгорога миттєво згоріли дотла.

.

І в одну мить золотий меч пропалив дірку в горлі.

.

Під сильним дощем з'явилася третя чорна діра.

У цей час Сіель і Гарлок були готові застосувати наступне заклинання. Ще один промінь світла пронизав довгу ніч. Цього разу промінь світла вдарив прямо над і без того тьмяними воротами телепортації, і сліпучо-золотистий ореол миттєво вибухнув на воротах телепортації.

.

Майже всі істоти в околицях були свідками цієї сцени.

На пагорбах біля узбережжя тварини, що ховалися в кущах, з жахом дивилися на золотий ореол у небі. Здавалося, що він в одну мить розповсюджується, проноситься по половині неба, а потім зникає в небутті.

.

Це було не тільки в районі Ампер Сіл.

.

Навіть на полі бою біля форту Бунуо деякі люди помітили вибух. Золоте світло, що освітлювало половину неба, не могло вислизнути від спостереження людей.

Солдати на полі бою лише на мить завмерли, перш ніж усвідомили, що сталося, адже всі знали, за що борються цього разу. Навіть у такій запеклій битві вигуки не могли не пролунати в небі на мить.

.

Медуза Лісмека і лорд Таурен Старк, що стояв поруч з нею, одночасно повернули голови на північ від Ампер Сіл.

.

Від світла від вибуху їхні обличчя виглядали блідими. Позаду них одночасно виявляли невдоволення три величезні голови Месіки, Короля Хаосу. Крайня ліворуч голова, схожа на козячу голову, нюхала повітря носом. Під дощем відчувався натяк на кров.

.

Простір сильно здригається.

.

На півночі на один портал менше.

.

Люди нападають на нас ззаду. Чи так Валабар ставиться до Господньої довіри? Три голови говорили одночасно.

!

Голова, схожа на ящірку, була спокійнішою, козяча голова виглядала дуже кмітливою, і лише людська голова мала тиранічний вираз на обличчі. Месіка, Король Хаосу, був відомим Лордом пекла, але його найбільшим ворогом були Темні ельфи. Порівняно з ними, Валабар, король хитрощів, проводив більше досліджень на людях. Майже всі демони, послані розправитися з людьми-чаклунами, належали йому.

,

Однак мало хто з демонів любив Господа, який був слабкий, як чарівник. Легенда свідчить, що він був людиною, коли був живий. На відміну від Месіки, Месіка народився в річці Сірка десятки тисяч років тому, і в його тілі текла