Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Помітивши, як він змінив напрямок руху, я вирішив піти напростець, щоб злякати ще більше. Часу з кожною секундою ставало все менше, тож потрібно було загострювати емоції. Жертва бігла назустріч смерті, вважаючи, що має надію на порятунок.

— Допоможіть! — кричав він. — Врятуйте! Будь ласка, я не хочу вмирати.

Я на це відповідав словами його персонажа із книги.

— Ходи сюди, кабанчику!

Після кожної фрази він схлипував та продовжував бігти.

Востаннє втікач зупинився, коли на руці засвітився годинник. Для мене це мало стати маяком, і стало ним. Він поглянув на секунди, що сигналізували про кінець гри. Бідолаха зупинився та почав лічити їх, вірячи у падіння металу з шиї. Однак після того ще потрібно було вибратися за межі поля.

Доки він витріщався на таймер і крутив головою по сторонах, я тихо підкрадався до нього, нагадуючи Джейсона Вурхіса у його сольному фільмі. Моє дихання раптово зникло, а серцебиття зменшилося до нечутного ритму. Ніщо не могло вказати жертві про наближення мисливця.

Мій таймер був синхронний з ним, тому я знав, коли настане остання секунда. Вона пробила вчасно, давши мені можливість підібратися впритул. Хлопець набрав повітря у легені й видихнув, маючи намір продовжити біг, але я виявився набагато швидшим. Гак у моїй руці вилетів із шаленою швидкістю та застряг у його правій легені, легко пробивши плоть та пошкодивши кістки.

— Ми з тобою маємо справу із справжнім психопатом! — сказав Стеценко.

— Далі він описував, як тягнув ще живого Крафта. Той дряпався руками по землі, але більше не міг кричати. А ще весь процес виготовлення опудала. Це дуже жорстокий садист, який розправився з хлопцем без жодних емоцій…

— Нам треба його терміново зупинити! Інакше жертв буде більше…

Моторошне опудало дивилося і штучно посміхалося. Саме так молодий нахаба називав суперників у коментарях, — продовжував читати Соболь. — Він і близько не міг подумати, що наслідки сказаного можуть бути фатальними, що одного разу він сам виглядатиме, як опудало із власних книг…