Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Галина Шпак ковтала їжу, насолоджуючись кожним шматком. Вона не пробувала такого ніколи у своєму житті. Хуан Карлос сидів перед нею, також куштував страви, не відводячи погляду від її обличчя. Галині здавалося, що це справжнє кохання, хоч вони й були знайомими трішки більше місяця. Карлос написав першим, оскільки фанатів від книг кращої авторки еротики на порталі. Після першої зустрічі він не припиняв писати, а Галина й не думала відмовляти чоловікові, котрий бачив її не на обробленому фото і все одно бажав.

— Смачно? — запитав він солодким голосом.

— Так, — відповіла Галина. — Боже, яка смакота. Не думала, що ти так…

— З дитинства люблю готувати, — перебив він.

— Я так мало про тебе знаю…

— Хочеш дізнатися більше?

— Дуже хочу, — грайливо посміхнулася Галина. — Згораю від бажання.

— Тоді ти готова до десерту!

Галина подумала про секс, однак він дістав з холодильника торт.

— Боже! — вона не вірила своїм очам.

— Ти ще його не куштувала. Потім похвалиш.

— Він такий гарний, що аж незручно їсти…

— Інколи насолода потребує руйнування прекрасного, — сказав він.

— Моя цитата? — впізнала Галина.

— Так, кохана!

Галина ледве не зомліла після його чутливого погляду.

«Я ж навіть не знаю його імені, — подумала вона. — Та й біс з тим!»

Десерт виявився найкращим, що вона куштувала у житті. Бідолашна не підозрювала, що він виявиться ще й останнім, що вона спробувала перед смертю.

Наприкінці вечері Хуан Карлос піднявся з-за столу та натиснув кнопку на пульті. Зі спальні заграла романтична музика, запрошуючи закоханих.

— Ходімо! — показав рукою Хуан Карлос.

«Даремно я так наїлася!» — подумала Галина Шпак.

— Так, коханий, — відповіла вона натомість. — Згораю від нетерпіння.

Він підняв її на руки та поніс до спальні. Галині здалося, що навколо неї крутиться земля. Вона злякалася, що у вирішальний момент зробить все не так, як у своїх романах. Їй не хотілося розчарувати героя з улюбленої книги.

— Що це таке? — скрикнула Галина, побачивши ліжко.

— Прочитав твій останній розділ і захотів тебе, — пояснив Хуан Карлос.

— Але ж це! — спробувала заперечити Галина.

— Мені вдалося знайти такі ж самі наручники та іграшки, які ти часто описувала в історії Серхіо Себальйоса та Анжеліни де Ла Круз. Пам’ятаєш?

Галина поцілувала його першою, не припиняючи насолоджуватися ним – бажаючи набагато більшого. Вона розривала гудзики на сорочці, з ненавистю хапаючись за кожен, який не піддавався її тремтячим пальцям. Його руки за цей час встигли ковзнути спиною та розстібнути сукню. Галина виявилася не просто божевільною, а ще й оголеною та беззахисною. Реальність втекла.

— Лягай на ліжко, брудна хвойдо! — різко штовхнув її Хуан Карлос.

Галина здивовано поглянула на нього, не повіривши почутому.

— Що? — запитала вона.

— Як у романі, — виправдався він, зробивши ніяковий вигляд.

— А це для чого? — поглянула Галина на нову іграшку.

— Щоб ти не змогла зупинити мене, коли насолоди буде забагато.

Галина посміхнулася, помітивши кляп з шариком.

— Я точно не проситиму зупинитися! — заявила вона.

Він легко застібнув ремінець за потилицею, відібравши у неї мову.

Галина покірно лягла, підставивши руки під наручники. Підсвідомість волала до неї, вимагаючи не підкорюватися наказам ледь знайомого чоловіка, однак бажання відчути пристрасть відганяло тривогу на задвірки розуму. Нею керували тільки голі інстинкти та притлумлені за багато років еротичні фантазії.

Він почав ніжно цілувати її, а тоді так несподівано ввійшов, що це викликало у неї незнайомі відчуття. Хотілося ще! Вона бажала, щоб він ніколи не зупинявся, доки не відчула стук хворого серця. Галина почувалася незручно, але терпіла, сподіваючись на те, що згодом стане краще і він приноситиме справжню насолоду. У момент пристрасті вона так захопилася діями партнера, що проігнорувала коли почало сильно боліти серце, яке все життя приносило тільки біди.

Їй здалося ніби все відбувалося не так, як у фантазіях. Вона давно писала про подібні випадки, але сподівалася у своєму житті на романтичний фінал. Новий розділ її свіжої книги закінчувався жахливими відчуттями головної героїні, яка просила, щоб Хуан Карлос зупинився, однак авторка та спраглі читачі не дали йому завершити. Галина переступила межу дозволеного, навіть не задумуючись про наслідки написаного. Той сюжет був занадто жорстоким, і він повторювався наяву.

Вона намагалася зупинити його рухи, але нічого не виходило. Він робив все так вміло, ніби навмисне знущався. Збудження зростало, але серце від цього тільки ще більше боліло. З кожним рухом серце письменниці билося швидше і швидше, загрожуючи вистрибнути з грудей. Галина намагалася хоч якось заспокоїтися, однак нічого не виходило. Пристрасть змушувала серце стрибати так, що боліли груди. Секс водночас приносив і задоволення, і страх, і загрозу смерті.

Їй хотілося попросити, щоб він стягнув наручники і викликав швидку, однак Хуан Карлос не давав цього зробити. В якийсь момент дикого статевого акту, який призвів до серцевого нападу, Галина все таки змогла зрозуміти, що партнер чудово бачить все, що з нею відбувається, і насолоджується цим. Вона здогадалася про підступ, почала вириватися з-під нього, та серце не слухалося, сигналізуючи про свій стан колючим болем у грудях.

Коли вона почала задихатися, Хуан Карлос видав себе хижою посмішкою. Він чудово усвідомлював, що вбиває партнерку своєю пристрастю, але не дав їй жодного шансу врятуватися. Галина почула виття сирен надворі, спробувала повірити, що зможе протриматися ще кілька хвилин, однак серце черговий раз підвело. Воно поводилося так, наче хтось змушував його прискорюватися в якийсь неприродний спосіб.

«Не треба було мені їсти його клятий десерт!» — подумала перед смертю богиня еротики, яка колись таким самим способом убила одну із своїх героїнь.