Читати книгу - "Мій випадковий чоловік, Інна Романова"

Ліжко завузьке, місця мало і ми мимоволі торкалися один до одного. Я намагалася знайти зручну позу, і щоб подалі від чоловіка.

- Жень, не крутись вже і засинай, - чому у нього такий змучений голос?

- Тобі жарко? - спробувала я вгадати причину його обурення.

- Дуже, - проникливо мені відповіли.

- Так розкрийся, навіщо терпіти? 

- Дійсно, - чого він почав сміятися? Я сказала щось смішне?

Насправді я була схвильована нашою близькістю і навіть злегка збуджена. 

Однак близька відстань до батьків пускала мої думки по доріжці здорового глузду.

- Гаразд, я спати, розвернися боком, щоб було зручніше, - запропонувала і відчула як щось тверде впирається мені в попу.

- Спи, Женю, прошу тебе, - майже благаючи сказав Костя.

Так і бути, проігнорую цей пікантний момент в наших взаємовідносинах.

Додому їхали задумливі і мовчазні.

Мені завжди було шкода їхати від родини, а Костю, мабуть, теж щось сильно хвилювало.

Приїхали і він відразу пішов до себе.

Вранці на сніданок не з'явився.

Як і ввечері на спільну вечерю.

Я дивувалася, але мовчала.

- Женько, щось ти засмучена, - зауважила Оля.

- Розповідай! - підтримала подругу Поля.

Я задумалась. Говорити чи ні?

- Загалом, у нас виникли невеликі труднощі і він почав мене уникати. Але це навіть не труднощі, а лише один незграбний момент.

- І тобі не подобається, що він перестав проводити з тобою час? - уточнила Оля.

Я мовчки кивнула, так, мене це дуже турбувало. З моменту приїзду від моїх батьків пройшло два тижні з хвостиком, протягом яких Костя всіляко від мене ховався.

- Давно таке відбувається? - ще одне питання від Олі.

- Майже три тижні - зізналася я.

- А секс є? - я негативно махаю головою. Звідки йому взятися, тут хоч би поїсти удвох...

- Тобі треба його спокусити, - вивалила Поля.

Ось зовсім несподівана репліка від Поліни.

- Будь хитрішою, підступнішою, замани його в свої лапи і зґвалтуй! - ого, нічого собі Поля пече.

Але моя уява вже намалювала картину, як я підходжу до нього вранці, коли він голий, сідаю і починаю масажувати кубики преса ... Ой-ой, треба зупинитися!

- Думаєш? - я була не впевнена.

Так, він явно мене хоче, це не зрозуміти було неможливо, особливо тієї ночі. 

Чи готова я перейти з ним на «цей» рівень? Я задумалась…

Однозначно так! Я його хочу до втрати свідомості! Так чому б не зробити наші відносини трішки іншими?

Через рік ми розбіжимося, я це жодним чином не заперечую і повністю усвідомлюю, але ж ці 8 місяців, що залишилися, я можу насолоджуватися ним, його спілкуванням і близькістю.

Настільки це очевидно! 

Мені тільки 18 років, якщо я вступлю в легковажні відносини, нічого страшного не станеться! Навпаки, хіба зараз не сама пора для легковажності?

- Ви знаєте, а й справді, його потрібно спокусити!

Ми втрьох посміхнулися, кожна прораховуючи кроки по відношенню до своїх хлопців.

Тримайся, Костомаров, скоро буде гаряче!