Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 9.2

Габріель узяв мене за руку:

- Тримайся міцно.

- Хіба ми не на полігон?

– На полігон. Тільки короткою дорогою. Не відпускай руку, Анно.

І раптом стіни кімнати різко стиснулися, ледь не розчавивши мене з Габріелем, а коли вони розступилися назад, ми опинилися в іншому приміщенні.

Ну нічого собі!

Я роззирнулася. Простора зала без вікон, напівкругла склепінчаста стеля, стіни кам'яні, немов висічені в монолітній брилі, обвішані всілякими щитами і заклинаннями, що поглинають магію... Це точно був магічний полігон. І це точно був полігон не нашої Академії.

– Це моє особисте місце. Я тут іноді тренуюсь, – випереджаючи має запитання, пояснив чоловік.

- Мило, - мені справді сподобалося: наче ось стіни як стіни, але якось тут добре було. Свіже повітря, приглушене світло, що струмує звідусіль.

- Звичайно, я цього й прагнув, щоб мій полігон виглядав... мило, - усміхнувся Габріель. - Ось, візьми. Це твоя нова форма.

Я розгорнула запропонований мені свиток: у ньому справді була форма. Але ж яка! Сріблястого кольору, з найтоншої матерії в дрібну, наче зміїну, луску, вона, мов рідке олово, струмувала між пальцями. Але найголовніше - вона ніби була зіткана із самої магії. Я могла розглянути десятки структур захисних заклинань, які ювелірно перепліталися з нитками тканини.

- Вона коштує цілий статок! - вражено прошепотіла я. Справді, за вторговані гроші я могла б прожити цілий рік.

- Ти перебільшуєш. Переодягайся.

Я заозиралася, шукаючи двері до роздягальні, але таких не виявила. До речі, не виявилося взагалі жодних дверей. Схоже, єдиний спосіб сюди потрапити чи вибратися - переміщення разом з Габріелем

- Переодягайся прямо тут. Я підправлю деякі місця в захисті. Не хвилюйся - підглядати не буду.

Не те що б я так вже переживала, але рекорд зі швидкісного переодягання побила точно.

О, це було чарівно! Костюм ідеально обтягував тіло, зовсім не сковуючи рухів, і водночас був твердим, наче броня. Упевнена, він ще й імпульс удару, а також відкат від деяких заклинань може поглинати.

Я повернулася до Габріеля. Чоловік ще був цілком поглинений відновленням плетінь щита. Я не наважилась відволікати його від роботи, а присіла прямо на підлогу, схрестивши ноги. Спостерігала. Прислухалась до себе. Думала.

Ось ці дві причини наших додаткових занять. Я сказала, що він, очевидно назначив їх  забави ради, і це твердження було ріднішим для моєї злості. Воно гарно вписувалось в портрет такого собі злодія, який підло скористався бідною мною і зараз хоче й далі розважатись за мій кошт. Однак, зараз я розуміла, що Габріелем рухає та, інша причина. Він чомусь дбав про мене, про мою безпеку. І це було незвично та бентежно. Мені подобалися наші стосунки з Річардом тому, що він ніколи не ліз на мою територію. Я була сама по собі, і це мене влаштовувало. Але Ректор не пошкодував свого часу заради того, щоб зробити мене сильнішою. Не знаю, як складеться у нас з тренуваннями, але це, Урх його забирай, найромантичніший вчинок із усіх, з якими стикалася я особисто і про які лише чула!

- Анна? Все в порядку? - Габріель уже завершив роботу і тепер придивлявся до мене.

- Так, я просто розмірковую над вашими словами про причини наших занять. Не думала, що ви маєте таку благородну іпостась. Того доброго дивись я, можливо, зміню свій гнів на милість.

- Не варто, Анно, - чоловік здивував мене ще сильніше. - Не звикай до мене, не прив'язуйся і тим паче не закохуйся. Я точно не позитивний персонаж у твоїй історії.

- Закохуватися!? - театрально обурилася я і засміялася, хоча слова Ректора боляче різнули по серцю. Проклятий Урх, невже я вже щось до нього відчуваю? - І не подумаю, навіть не хвилюйтесь! І, звісно, ​​ви не позитивний персонаж. Та ви корінь усіх моїх бід! Ви обдурили мене, не зізнавшись, хто ви насправді, а це, між іншим, дуже підло.

- Я зізнався тобі, хто я є.

- Невже? Я точно запам'ятала б, якби ви сказали, що ви Ректор.

- Повір, це якраз незначна дрібниця.

Я знову засміялася:

- Дрібниця!? Та що може бути важливішим?

- Уроки Базової бойової підготовки, - усміхнувся чоловік. - Приступимо. Почнемо з короткої розминки.

Чоловік показував вправи і іноді виправляв мене, якщо я щось робила неправильно. Сам він був одягнений у чорні штани та простору сорочку – звичайний одяг, хоч і дорогого крою, жодних тобі захисних чи терморегулюючих заклинань на ньому не спостерігалося.

- Отже, містрес. Як ми знаємо, стан вашого магічного потенціалу нікчемний і навіть найпростіші захисні заклинання вам не під силу.

- Я вам так і говорила, - хмикнула невдоволено. Так, я прекрасно знаю, що несильна в магії, але все ж таки коли в це безцеремонно тикають носом - жах як неприємно.

- Не перебивай мене, Анно. Наступного разу за подібну помилку тобі доведеться десять разів віджатися.

- Що!? Я ж дівчина, я не можу віджиматися!

- Упор лежачи.

- Слухайте, ми не у війську і...

- Дванадцять віджимань!

- Та що ви...

- П'ятнадцять!

От же ж! Я хоч і скипіла праведним гнівом, але довелося підкоритися.

- Отже, раз, два...

На сьомий раз у мене майже відвалилися руки, на десятий я вже дрібно тремтіла, але, звиваючись як гадюка, все ж таки п'ятнадцять разів якось подужала. Впала, важко дихаючи, проте відлежатись мені не дозволили.

Габріель простяг руку і допоміг підвестися. Продовжив говорити, наче ні на які віджимання ми не відволікалися:

- Доведеться зайнятися твоєю фізичною підготовкою, рукопашним боєм та володінням зброєю. До речі, про зброю. Меч занадто важкий для тебе, і на його освоєння піде більше часу, та й про приховане носіння не може бути й мови. Тож обмежимося кинджалом. Ось, тепер він твій, завжди носи його з собою, - і Габріель простягнув мені зброю.

Я заворожено оглянула кинджал: двозаточене лезо синювато-чорного кольору, в глибині якого наче вихрився багряний туман; руків'я з червоного, але від часу місцями почорнілого дерева з химерним гравіюванням невідомою мовою, ідеально лягало в руку. Я зовсім не розуміюся на зброї, але можу закластись, переді мною був унікальний екземпляр. Я не втрималася і запустила в нього трохи змінене заклинання-діагност, втім, не надто розраховуючи на позитивний результат. Але, на мій подив, заклинання плавно, ніби у живу плоть, увійшло в кинджал і через кілька секунд діагност видав першу інформацію:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 28 29 30 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"