Читати книгу - "The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky"

Прибувши до будівлі суду в черговий раз

- *

Я не нервував, але був стурбований тим, що мені можуть підмішати в їжу - я пам’ятав досвід Пічугіна з психотропними препаратами - тому я відмовився їсти і пити все, що мені давали тюремники. Я пив тільки воду з-під крана, поки не розібрався в ситуації. Це зайняло у мене три тижні. Зараз я б сказав, що знання того, як поводитися, якщо вас заарештували або взяли в заручники, є корисною навичкою, якій варто навчитися. Я рекомендую всім, хто займається бізнесом, політикою або громадською діяльністю в Росії, навчитися цьому, тому що це може статися і з вами.

Дуже важливо не мучити себе надіями на дострокове звільнення або переживаннями про те, що ви залишили незавершеним, поки були на волі. Важливо говорити тільки те, що ти свідомо хочеш сказати - говорити тільки для власної вигоди і нічого більше; вражає, як речі, сказані ненавмисно, можуть бути обернені проти тебе, як тільки тебе заарештують. Я не пам’ятаю багато з того, що просив привезти з дому. Я міг легко обійтися без більшості речей, але книги, ручки та зошити мені привезли якнайшвидше. Я готувався до тривалої боротьби і тривалого перебування у в’язниці.

Мій арешт спричинив руйнування на найвищих рівнях Кремля. 30 жовтня Олександр Волошин подав у відставку з посади керівника адміністрації Путіна на знак протесту проти мого затримання. Його швидко замінив Дмитро Медведєв, на той час майже невідомий молодий технократ, першим кроком якого стала критика заморожування активів ЮКОСа. Медведєв заявив на національному телебаченні, що правоохоронні органи іноді схильні до “адміністративного божевілля завзяття, з непродуманими наслідками, які впливають на економіку і викликають обурення в національній політиці. - Медведєв поставив під сумнів, що арешт акцій ЮКОСа був “юридично ефективним”, що дало підстави сподіватися на те, що суперечку все ж таки вдасться вирішити мирним шляхом. Для мене це звучало як оливкова гілка, і я вирішив нею скористатися. Моєю головною метою було врятувати компанію, яку я створив, і захистити людей, які в ній працювали. Якщо моя відставка могла допомогти досягти цих цілей, я вважав своїм обов’язком зробити це. Я зробив заяву з тюремної камери.

Я поставив собі за мету в найближчі роки побудувати міжнародну енергетичну компанію - лідера світової економіки. Але ситуація, яка склалася сьогодні, змушує мене відкласти свої плани щодо подальшої особистої участі в розвитку ЮКОСа. Як менеджер, я повинен зробити все можливе, щоб безпечно вивести наш трудовий колектив з-під ударів, які наносяться мені і моїм партнерам. Я залишаю компанію… Ми були першим російським бізнесом, який послідовно впроваджував принципи фінансової прозорості та соціально відповідальної ділової поведінки. Ми запровадили міжнародні стандарти корпоративного управління. Ми змогли досягти абсолютного визнання і довіри на російському та світовому ринках… Податки, сплачені компанією до бюджетів усіх рівнів, цього року перевищать $5 млрд. Понад 100 мільйонів доларів щорічно витрачається на благодійні програми… Тепер я присвячу себе побудові в Росії відкритого і по-справжньому демократичного суспільства, продовжуючи свою роботу на посаді голови “Відкритої Росії”… Де б я не працював, я буду віддавати всі свої сили моїй країні, моїй Росії, у велике майбутнє якої я твердо вірю.

- *

Разом з відставкою з посади голови ЮКОСа я також відмовився від своєї частки в компанії. Я передав усі свої акції моєму заступнику Леоніду Невзліну, який на той час перебував в Ізраїлі, і повідомив Кремль, що буду радий, якщо весь мій особистий статок буде використаний для погашення будь-якого рахунку за податкову заборгованість ЮКОСа, якщо це допоможе врятувати компанію.

Путін вів хитру гру. Він продовжував надсилати примирливі послання через Михайла Касьянова та інших, припускаючи, що вся ця справа була помилкою і незабаром буде вирішена. Але він грав з нами. При цьому Ігор Сєчін не виявляв жодного милосердя. Сєчін і силовики мали намір знищити ЮКОС з власних причин. Вони хотіли покласти край ері вільних ринків і приватної власності, повернутися до домінування держави або, точніше, до власного контролю над економікою; принизити решту лібералів у Кремлі, публічно продемонструвавши їхнє безсилля зупинити це; і, найголовніше, задовольнити свою особисту жадібність. Путін особисто керував операцією, використовуючи Сєчіна і Віктора Іванова для виконання брудної роботи. Він розгромив ЮКОС і передав його активи своїм друзям як винагороду. ЮКОС був поглинутий державною нафтовою компанією “Роснефть” невдовзі після того, як Сєчін був призначений її головою. Поглинання ЮКОСа зробило “Роснефть” гігантом у галузі, а Сєчін отримав повний контроль над тим, куди йшли її прибутки.

Але важливість справи ЮКОСа полягала не лише у величезних фінансових інтересах, втрачених і здобутих статках, не лише в особистих драмах, роках, змарнованих у в’язницях і таборах, втраті здоров’я і щастя, а подекуди й життя, а й у вирішальній ролі, яку вона відіграла в боротьбі між лібералами і новими прихильниками жорсткої лінії в Росії. Це був тестовий випадок, який продемонстрував знищення перших