Читати книгу - "Майстер"

— Звідки ми знаємо, що Шекспір не був жінкою? — втрутився Вільям.

— Чи сказане мною вдовольняє вас, міс Темпл? — поцікавився батько.

Мінні йому не відповіла.

— І завданням жінки,— він продовжив,— є обслуговувати чоловіка. Вона займається рукоділлям, куховарить, без сну й відпочинку доглядає чоловікових дітей. Ми судимо про жінок за їхньою готовністю коритись і виконувати свої обов’язки.

Батьків голос звучав сердито, і він був явно роздратованим.

— Так казав наш батько[18],— прокоментував Вільям.

— То ми це з’ясували? — поцікавився батько у Мінні.

— Зовсім ні, сер. Нічого ще не з’ясовано.— Мінні йому всміхнулась і, коли вона продовжила, вираз її обличчя був майже зверхнім.— Просто я не впевнена, у тому, що жінки є фізично слабшими за чоловіків, означає, що ми менше розуміємо чи не мудро поводимось у довколишньому світі. Бачите, я маю дуже наочний приклад, що доводить мої слова. Мій власний слабкий розум, який я, щоправда, не вважаю слабшим за чийсь іще.

— ЖІНКИ МУСЯТЬ ЖИТИ у християнському смиренні,— сказав Генрі-старший.

— Про це йдеться у Біблії, сер? Чи це — ще одна заповідь? Чи, може, вас навчали цього у школі? — поцікавилася Мінні.

До вечері новина облетіла всіх. Місіс Джеймс, тітонька Кейт і Еліс наполохалися через небачене порушення заведеного порядку.

— Але вона не матиме нічого проти того, аби жінки готували для неї та слідкували за порядком у домі,— зауважила мати, коли зустрілася з Генрі в передпокої.— Ця дівчина не зазнала дисципліни та правильного виховання, і ми маємо її пожаліти, бо на неї чекає дуже тяжке майбутнє.

УЛІТКУ 1865, КОЛИ Громадянська війна вже закінчилась і вийшли друком два його перші оповідання, Генрі збирався провести серпень у Нью-Гемпширі разом із сестрами Темпл. Олівер Венделл Холмс, який відхилив запрошення погостювати в Ньюпорті, погодився приїхати до Північного Конвея, дізнавшись, що там збереться багата на жіноче товариство компанія. Він збирався їхати з Генрі, а пізніше до них мав приєднатися Джон Ґрей, який щойно теж повернувся з війни. Генрі написав до Холмса, щоб повідомити його про те, що Мінні Темпл після надлюдських зусиль зуміла відшукати для них кімнату, одну єдину на все селище, і що негідник, який є її власником, попри весь шарм Мінні та її протести, відмовився поставити два ліжка.

Генрі також написав, що їм доведеться витягти ліжко з-під того хлопа, інакше Мінні муситиме десь шукати ще одне ліжко чи навіть іншу кімнату. Ідея отримати ворога, котрого слід змусити віддати своє ліжко гостям, здавалося, схвилювала Холмса. Усю дорогу до Північного Конвея він перераховував тактичні прийоми, якими для цього можна скористатися, вживаючи спеціальні терміни та виставляючи себе очільником і героєм, а друга, котрий був на два роки молодшим і не брав участі у війні, збирався використати у якості приманки. Проте він не здавався ображеним, коли Генрі заснув.

Згідно із запрошенням, вечеряти вони збирались у будинку, де сестри Темпл мешкали під наглядом своєї двоюрідної бабусі, котра, на думку Генрі, була схожою на Джорджа Вашингтона. Але спочатку, одразу ж по приїзді до Північного Конвея, їм треба було знайти дорогу до власного житла. Кілька разів повернувши не туди, вони, зрештою, знайшли свого господаря, котрий виявився грубим чолов’ягою, що не соромиться на всі заставки лаяти всіх, хто не мав щастя народитись у Північному Конвеї чи в його околицях. Здавалося, ні Холмсова форма, у якій він був, ні його вуса не викликали до себе пошани. Господар навіть не глянув на Генрі. Він сказав, що має лише одне ліжко, як і повідомив леді, але в кімнаті — чудова, дуже чиста підлога, на яку можна вкласти спати цілий полк. Він нахабно усміхнувся, віддаючи їм ключ.

У кімнаті нічого не було, крім умивального столу з глеком і тазком, стінної шафи та металевого ліжка, укритого дивно красивою кольоровою стібаною ковдрою, що лише підкреслювала спартанську атмосферу. Юнаки залишили багаж біля дверей, ніби ще не вирішили, чи залишаться тут на довший час.

— Гадаю, нам слід вимагати підкріплення й атакувати його миттєво,— по-військовому висловився Холмс.

Генрі перевірив ліжко, що провисало посередині.

— Очевидно ця кімната належить до тих, що тільки виграють, коли їх мешканці залишаються на вулиці,— сказав Генрі.

Він підняв із підлоги невеличку лампу.

— Боюся — продовжив він,— що всі нічні метелики Нью-Гемпшира знайшли в ній вічний спокій. Вона має такий вигляд, ніби стоїть тут іще з часу батьків-засновників цього скорботного місця.

— Твоя кузина Мінні має глузд? — запитав Холмс.

— Авжеж,— відповів Генрі.

— У такому разі, гадаю, вона вже знайшла нам іншу кімнату.

Генрі підійшов до невеличкого вікна і визирнув назовні. Було ще зовсім видно, і пахло сосною.

— Коли настане час,— він сміючись розвернувся до Холмса,— я не буду проти, якщо ти не заперечуєш, як сказала леді, коли цуценя лизнуло її в обличчя.

— Маю побоювання, що цей місяць буде дуже довгим,— сказав Холмс.

МІННІ ТА ДВІ її СЕСТРИ сиділи на садових стільцях на газоні позад будинку, коли прийшов двоюрідний брат зі своїм другом. Генрі чітко усвідомлював, яке враження Мінні має тепер справити на Холмса. Він вважав, що вона не виглядає вродливою, доки не заговорить або не всміхнеться. Тоді вона викликає в усіх симпатію, виявляючи глибинну серйозність і добре почуття гумору водночас. Генрі раптом подумав, що сестри Мінні мають більше сподобатися Холмсу, бо вони є привабливішими, у традиційному сенсі, ввічливішими та сором’язливішими.

Щойно вони сіли, Генрі помітив, що Холмс перетворився на вояка, ветерана Громадянської війни, котрий побував у багатьох баталіях і дивом уникнув смерті. Тепер він уже не жартував на теми військової тактики. Сестри Темпл, чий брат Вільям загинув на війні, та їхня двоюрідна бабуся дивилися на солдата із сумом і захопленням. Генрі уважно спостерігав за Мінні, намагаючись зрозуміти, чи дійсно Холмсові балачки вражають її так, як це виглядає збоку, але вона себе нічим не видавала.

Після вечері юнаки пішки поверталися до своєї кімнати, щасливі від того, що Мінні знайшла їм інше помешкання, куди можна буде переїхати, щойно до них приєднається Джон Ґрей. Холмс був у доброму гуморі; він насолоджувався дівочим товариством