Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Я обслуговував англійського короля 📚 - Українською

Читати книгу - "Я обслуговував англійського короля"

424
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я обслуговував англійського короля" автора Богуміл Грабал. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 68
Перейти на сторінку:
я вперше побачив цілу стіну, наїжачену пляшками «Гайнкель троккен» та ігристими винами «Вдова Кліко» і «Вайнгарт» з Кобленца, цілі стіни «Мартелю» і «Геннесі», сотні пляшок усіх можливих ґатунків шотландського віскі, а також славетні мозельські і рейнські вина, і наші бженецькі з Моравії, і чеські з Мельніка та Жерношок, а пан метрдотель Скржіванек, переходячи з підвалу в підвал, гладив рукою шийки пляшок, так ніжно їх гладив, ніби якийсь алкоголік, хоча він ніколи алкоголю не пив, і лише тепер у пивниці я збагнув, що ніколи не бачив, аби метрдотель Скржіванек коли-небудь присів, він завжди стояв, і тепер стояв і курив цигарку, і в тій пивниці, дивлячись на мене, він, мабуть, прочитав з виразу мого лиця, про що я думаю, бо ні з сього ні з того сказав: «Запам’ятай собі, якщо хочеш бути добрим метрдотелем, ти не смієш сісти, бо потім ноги так розболяться, що твоя зміна стане для тебе пеклом»… Відтак ми вийшли з пивниці, а комірник вимкнув за нами світло, але того дня ми отримали вістку, що ефіопський імператор привіз з собою своїх кухарів, і саме тому, що в нас є таке ж золоте начиння, як і в нього в Ефіопії, і саме в нас його кухарі приготують ефіопські страви… І напередодні урочистого обіду приїхали ті кухарі, чорні, аж блискучі, вони постійно мерзли, було їх троє, а з ними й тлумач, а наші кухарі мали їм помагати, але шеф-кухар зняв фартух і пішов на цілий день, він уперся, що це неповага до нього, і образився, а ті кухарі з Ефіопії почали варити кількасот яєць на твердо і сміялися, скалячи зуби, згодом привезли двадцять індиків і почали їх пекти в наших духовках, а у великих блюдах готували якісь фарші, для яких забагли тридцять кошиків булок і повні пригорщі приправ та петрушки, які привезли на тачці, а наші кухарі їм то посікли, і всіх цікавило, що будуть робити ті чорні парубки, а що їх дуже сушило, то ми носили їм пільзенське пиво, а вони його хвалили і віддячували нам своїм лікером з якихось трав, що був страшно міцний і пахнув перцем і меленими корінцями, але потім ми полякалися, бо вони веліли привезти дві антилопи, яких уже майже винищили, але їх тут-таки й принесли, купили їх у зоологічному саду, і в тих найбільших баняках, які в нас були, пекли тих антилоп, кидаючи під них цілі пачки масла, сипали з мішечків свої приправи, ми мусили повідчиняти всі вікна, такий стояв запах і пара, відтак у ті антилопи вкладали напів-запечених індиків з начинкою, порожнини заповнювали сотнями яєць на твердо, і все разом запікали, але потім увесь готель ледь шляк не трафив, сам шеф перелякався, бо до такого не був готовий, ті кухарі привезли до нашого готелю живого верблюда і хотіли його заколоти, і це викликало у нас страх, але тлумач упросив пана Брандейса, і тоді приїхали репортери і спричинилися до того, що наш готель став центром зацікавлення преси, отож зв’язали того верблюда, який ясно й виразно мукав «не-е-е, не-е-е», щоб його не різали, але один кухар його чиркнув різницьким ножем, і подвір’я геть потонуло в крові, а верблюда уже підняли на гаках за ноги і ножем продирались до його нутрощів, вийняли з нього кості, як і з тих антилоп, і привезли аж три вози дров, і шефу довелося запросити пожежників, і вони сикавками напоготові приглядалися, як кухарі хутенько розпалили багаття, таке велике, як для випалювання деревного вугілля, а коли вогонь пригас і зостався жар, вони крутили на тринозі рожен і запікали цілого верблюда, а коли він був майже готовий, вклали у нього дві антилопи, начинені індиками, які теж були начинені фаршем, а також рибою, вільні місця заповнили яйцями і без кінця сипали свої приправи й попивали пиво, попри те, що вони мерзли навіть коло вогню, як ті візники в броварні, котрі взимку, щоб зігрітися, п’ють холодне пиво. І коли вже були сервіровані столи для трьохсот гостей, і авта почали їх привозити, і швейцари відчиняли двері лімузинів, то ці чорні кухарі, ці ефіопи, встигли за той час не лише засмажити у дворі поросят і баранів, а ще й зварити в казанах юшку з такої кількості м’яса, що шеф не пошкодував, що купив стільки запасів…

І ось приїхав сам Хайле Селассіє у супроводі голови ради міністрів, і всі наші генерали, і всі найбільші пурці ефіопських військ, усі обвішані орденами, але нас усіх підкорив імператор, він приїхав без орденів, просто в білому однострої, так, налегко, тільки мав на пальці великого персня, а члени його уряду чи то якісь вожді його племен були в строкатих балахонах, декотрі з великими мечами, та коли вони розсілись, відразу стало видно, що поводитися вони уміють, так вони природно трималися, у всіх залах готелю «Париж» стояли накриті столи, і біля кожної тарілки іскрилося золоте начиння, виделки, й ножі, і ложки, потім голова ради міністрів сердечно привітав імператора. Хайле відповів так, ніби прогавкав, і перекладач сказав, що ефіопський імператор запрошує гостей на ефіопський обід… а один, що був у ситцевих шатах, товстенне одоробло, загорнутий десятьма метрами сукна, зааплодував, а ми розносили закуски, які ефіопські кухарі приготували на нашій кухні, холодну телятину з чорною підливою, я лише облизав палець з краплею цієї патоки і відразу почав чхати, такий був сильний екстракт, і вперше я побачив, як гості, коли їм подали елегантні тарілки, підняли наші золоті виделки, триста золотих виделок і ножів зблиснули в залах ресторації… і метрдотель дав знак наливати в келихи біле мозельське вино, і тут настала моя хвилина, бо, як я помітив, забули налити вина самому імператорові, узяв я пляшку в серветку і, не знаю, що на мене найшло, бо я підійшов до імператора, опустився на одне коліно, як служка в церкві, і вклонився, а коли встав, усі на мене дивилися, а імператор мені на чолі, а, точніше, в чоло вкарбував хреста, так він мене пальцями благословив, і я налив йому вина… а за мною стояв метрдотель з ресторації Шроубека, який забув налити імператорові вина, і я помертвів, що я натворив, і почав шукати очима пана Скржіванека й побачив, що він кивнув, що він задоволений моєю уважністю… я відставив пляшку і дивився, як повільно імператор їсть, лише так, трішки, вмочив у підливі шматочок

1 ... 28 29 30 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обслуговував англійського короля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обслуговував англійського короля"