Читати книгу - "Тінь перемоги"

В уста арештованого Павлова творці епопеї вклали фразу, якою він зі злістю визнає геніальність Жукова.

Коли вийшли мемуари Жукова, я був зовсім молодим лейтенантом. Читаю, і переповнююсь подивом. І не треба бути генерал-лейтенантом, генерал-полковником або маршалом, не треба бути професором або академіком, щоб фальш у жуковському описі вловити. Адже фальш скрипить і скрегоче.

Чому, по-перше, на стратегічній грі наші війська очолював командувач військового округу генерал-полковник танкових військ Д. Г. Павлов? У той момент у Радянському Союзі було 16 військових округів і один фронт. Усім ясно зараз, і ясно було тоді, що стратегічна гра була прямо пов'язана з насуванням війни. Ніколи такі ігри в присутності Сталіна й Політбюро не проводились, а тут прямо в січні 1941 року відпрацьовуються варіанти оборони держави від страшного ворога. Командувач округу - не той рівень, щоб вирішувати державне завдання подібної важливості.

Якщо відпрацьовуються варіанти відбиття агресії, то наші війська у грі повинен очолити начальник Генерального штабу генерал армії К. А. Мерецков. Він повинен сам переконатись і продемонструвати Сталіну, що плани оборони, які підготував Генеральний штаб, реальні, і можуть бути виконані в разі війни. А завдання присутніх генералів, адміралів і маршалів - вгледіти, підмітити і розкрити недоліки в планах Мерецкова, і потім на розборі на промахи і прорахунки вказати.

Стратегічна гра на картах - це те місце, де можна робити помилки. Інтерес начальника Генерального штабу в тому, щоб присутні знайшли будь-яку слабину в його планах і задумах відбиття прийдешньої агресії. Нехай помилки в плануванні будуть виявлені зараз, у тиші кабінетів, ніж потім, в гуркоті битв.

Чому, по-друге, Сталін не зняв Павлова з посади?

Вже на розправу товариш Сталін був швидкий. Тих, хто працювати не вмів, Сталін зміщував з посади негайно. З усіма наступними наслідками. Але ось загадка: Жуков наочно показав Сталіну, що Павлов командувати не здатний, що в разі війни війська Павлова будуть негайно розгромлені, але Сталін ніяких заходів щодо Павлова не приймає, Павлова з посади не знімає й іншим генералом його не замінює. Можливо, товариш Сталін був добрим і м'яким?

Чому, по-третє, в лютому 1941 року генерал-полковник танкових військ Павлов отримав наступне військове звання? Відразу після тієї гри Павлов став генералом армії. В той час - по п'ять зірок на петлицях. У Червоній Армії генеральські та адміральські звання введені в 1940 році. 4 червня 1940 року постановою Ради Народних Комісарів СРСР нові звання були надані 966 генералам і 74 адміралам. У цій тисячі вище генеральське звання - генерал армії - отримали тільки троє: Жуков, Мерецков і Тюленєв. 23 лютого 1941 року генералами армії стали ще двоє - Апанасенко Йосип Родіонович і Павлов Дмитро Григорович. Що ж виходить? У січні 1941 року при всьому чесному народі, в присутності Сталіна, всього складу Політбюро і вищого командного складу Червоної Армії великий Жуков розбив безпорадного придуркуватого Павлова і гнав його без зупинок вглиб країни. І ось у лютому Сталін зводить цього недолугого Павлова у першу п'ятірку з тисячі своїх генералів, вирівнявши у військовому званні з Жуковом.

Чому, по-четверте, в битві на картах за німців грає командувач військового округу генерал армії Г. К. Жуков? Що він про німців знає? За противника повинен був грати ніхто інший, як начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу РСЧА генерал-лейтенант Ф. І. Голіков. Йому за посадою належить про супротивника знати більше за всіх, знати, хто такі Гітлер, Герінг, Кейтель, Йодль, Кляйст. Начальник ГРУ зобов'язаний знати їхні плани, він повинен чітко уявляти, на що вони здатні і на що не здатні, які в них сили і як вони можуть їх використовувати. Передбачати підступні плани супостата зобов'язаний не командувач округу, нехай і чотири рази геніальний, а начальник ГРУ. І на стратегічній грі повинен був саме він продемонструвати: Гітлер може діяти ось так і так, ану, що ви цьому можете протиставити? А якщо ворог ось так ударить, що тоді заспіваєте? Інтерес начальника ГРУ на цій грі в тому, щоб поставити радянські війська в найважчу з усіх можливих ситуацій. Якщо потім на війні виникне криза, начальник ГРУ може сказати: але ж я вас усіх ще в січні попереджав...

Але чомусь на цій грі начальник Генерального штабу генерал армії К. А. Мерецков і начальник ГРУ генерал-лейтенант Ф. І. Голіков виступали не в ролі найзацікавленіших гравців. Вони сиділи в керівництві і дивилися на бій Жукова і Павлова як судді.

Дивно все це.

Дивовижні розповіді Жукова про те, як він передбачив плани Гітлера, увійшли не тільки в наші підручники. Багато істориків Великобританії та США, Франції та Ізраїлю, Італії та Німеччини теж розповідають своїм читачам, як великий стратег Жуков передбачив усе, що мав намір робити Гітлер і його генерали. Слова Жукова перекладені на багато мов: я розвинув операцію саме на тих напрямках..., я завдавав свої головні удари... все підказувало мені...

Слова Жукова гарно звучать не тільки російською мовою, але і в перекладі будь-якою іншою мовою.

Однак...

Однак Жуков передбачав плани Гітлера і громив Павлова на стратегічній грі не сам. Крім Жукова в групі, яка грала роль німецького командування, було ще двадцять радянських генералів, адміралів і офіцерів. Ось деякі з них.

Генерал-полковник Г. М. Штерн - командувач єдиного в той момент Далекосхідного фронту.

Генерал-лейтенанти Я. Т. Черевиченко і М. П. Кирпонос. Обидва в найближчому майбутньому - генерал-полковники, обидва - командувачі фронтів.