Читати книгу - "Коли повертається веселка"

У перший вечір у квартирі вітчима вона захотіла пити і пішла на кухню. Ще не встигла підійти до холодильника, а вітчим уже тут:

– Що ти тут забула?

– Хочу пити.

Він взяв склянку і набрав води з крану. А в холодильнику були пакети з соком, Таня бачила.

Зранку вона пішла в школу без сніданку, оскільки вітчим і мама спали. А ввечері, коли вона була сама вдома, дуже захотілось їсти, тож відчинила холодильник. І раптом на голову впав будильник. Як він там опинився? Таня зібрала уламки і залишила їх у кухні на столі.

Вона вже спала, коли вітчим і мама повернулися додому. Вітчим увірвався до її кімнати і мовчки висипав уламки будильника їй на голову. Зранку знову Таня пішла, не поснідавши.

Подумки вона подякувала Оксані Прокопівні – сама б вона і не подбала б про їжу. Треба з’їсти лише млинці… ну, можливо, ще яблуко. Повітря, незвичне своєю свіжістю, стимулювало апетит, і руки самі потягнулись за бужениною.

Таня побачила, що майже все з’їла, залишилися тільки один солодкий сирок і шоколад.

Від сидіння навшпиньках ноги заніміли. Дощ усе лив. Вода вже підтікала до ніг. Спираючись руками об стіну, вона перейшла ближче до середини, і вода одразу заповнила сліди від взуття.

Чи є сенс ховатись? Скоро ноги будуть у воді. Треба йти. Таня запхала залишки їжі в кишеню плаща і вийшла зі сховку.

З кожним кроком одяг дедалі важчав. Намагаючись заспокоїтись, вона рахувала кроки, збивалася з рахунку і починала спочатку.

«Я сильна, мені все вдасться», – подумки казала Таня, уже не витираючи воду з обличчя.

Один подвійний пакет зірвався з ніг разом із туфлею, другу вона зняла сама і зупинилась. Немає краю цій дорозі, вона йде в нікуди! В нікуди!

– Боже, чому ти такий жорстокий?! Що я тобі зробила? – закричала Таня.

Загриміло, і яскрава блискавка розрізала небо.

– Хочеш добити мене? Бий сюди! Чого чекаєш? – Вона вдарила кулаком собі в груди. – Сюди! Давай!

Блискавка засвітилась ще раз, але далеко, і дощ несподівано вщухнув.

За ялинником дорога пішла вгору. Стало легше йти – ґрунт був змішаний з піском. На вершині гори Таня сіла на звалений стовбур і палицею зішкрябала бруд зі взуття. Сонце пригріло, повітря стало п’янким. Хотілось спати, очі самі заплющувалися. І склепилися…

Вона прокинулась від шуму. До неї йшла кобила зі скрипучим возом. Поводи тримала жінка у вітрівці та джинсах. Поряд з нею сидів охайний дідусь у грубому светрі й штанях. Його волосся було легке як пух, ворушилось від найменшого подуву вітру. Він усміхався і дивився повз Тетянину голову.

– Стій! Тпр-р-р! – Жінка натягнула поводи. – Доброго дня!

– Доброго, – відповіла Таня, ледве тримаючи голову вертикально.

Сон ще тримав її.

– Ви ж зовсім промокли! Куди це ви прямуєте?

– В Градно.

– Сідайте. – Жінка махнула на віз. – Нам по дорозі.

– Дорога туткайво одна, – хихикнув дід.

Таня сіла.

– Ну, пшла! – Батіг свиснув у повітрі, і кобила повільно зрушила з місця. – Під брезентом є ковдра, вона стара, але зігріє, – сказала жінка. – І кофта там є. Одягніть, якщо не бридитесь. Не бійтесь роздягнутись, тато погано бачить.

Таня зняла плащ і поклала на бік возу. Жакет і спідниця були мокрими до нитки, вона їх теж зняла і вдягнула грубу в’язану кофтину. До поясу закуталася в ковдру і лягла на брезент.

– У вас там дача? – запитала жінка, не обертаючись.

– Ні.

– Ви до когось приїхали?

– Так.

– А звідки?

– З Харкова.

– Ну, тут не Харків, тут треба гуляти в іншому взутті.

– Я не гуляю, я тільки-но приїхала.

– Тільки що?

– Так, тільки що.

– З Харкова і без речей?

– Моє авто залишилось з того боку річки.

– А сюди як потрапили? Ченці перевезли?

– Ні, сама переплила.

Жінка і дід повернулись одночасно.

– Так вода ж кришана! – прошамкав дід.

Таня не відповіла, і вони знову втупились у дорогу.

– Заради чого ви так ризикували? – запитала жінка після тривалої мовчанки. – Отак у гості?

– Я шукаю одну людину, його звати Максим, прізвища не знаю, – відповіла Таня, дивлячись на конячий хвіст. – Знаю, що у нього є дочка Ольга і онук Роман.

– Максим? – перепитала жінка. – Він у Градні живе?

– У нього там дача.

– А скільки йому років?